Школа фахівця ЦПР ПП щодо початкової освіти

Визначені дати моніторингу 

якості початкової освіти

В Україні з 29 березня до 21 травня 2021 року проведуть моніторингове дослідження якості початкової освіти «Стан сформованості читацької та математичної компетентностей випускників початкової школи».

Відповідно до наказу МОН №78 від 21. 01. 2021 року, метою моніторингу є відстеження змін, що відбуватимуться в результаті запровадження нового Державного стандарту початкової освіти та нових підходів до навчання.

Участь у моніторингу візьмуть 9 тисяч четвертокласників із 365 закладів освіти. Вони виконуватимуть тестові завдання з читання й математики та відповідатимуть на запитання анкети.

Результати дослідження дозволять визначити стан сформованості читацької та математичної компетентностей і зафіксувати рівень навчальних досягнень випускників початкової школи.

Як відомо, ІІ цикл моніторингу мав відбутися навесні 2020 року. Але з огляду на всеукраїнський карантин МОН ухвалило рішення про зміну термінів проведення основного етапу ІІ циклу дослідження, однак перелік закладів, учні яких візьмуть участь у моніторингу, залишився незмінним.

До уваги претендентів на присвоєння звання “Методист”.

26.11.2020 року Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти надіслав органам освіти місцевого самоврядування інформаційно методичний лист “Про порядок оформлення та подачі матеріалів педагогічними працівниками, які претендують на присвоєння педагогічного звання «Методист» на розгляд та схвалення науково-методичною радою Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.” Ресурс доступу

З методичними рекомендаціями щодо підготовки методичної розробки у процесі атестації педагогічних працівників та присвоєння звання “Вчитель-методист”, Вихователь-методист”, “Практичний психолог-методист”, “Педагог-організатор методист”,” Керівник гуртка-методист” можна ознайомитись на сайті «Цифрова лабораторія педагогічного досвіду ХОІППО». Ресурс доступу

Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т.Г.Шевченка пропонує Вашій увазі список матеріалів із періодичних видань, які надійшли до бібліотеки у листопаді-грудні 2020 року. До списку включено законодавчі матеріали з питань освіти та виховання підростаючого покоління, а також статті, в яких розглядаються проблемні питання сьогоднішнього стану освіти в Україні, шляхи їх вирішення, підготовка та проведення уроків з основних шкільних предметів.

Сподіваємося, що дані матеріали знадобляться Вам у роботі.

Фонди обласної бібліотеки для дітей імені Т.Г.Шевченка – до Ваших послуг.

Телефони бібліотеки: 65-72-41; 79-48-56.

 

Вчителю початкових класів

 

• Бурячок Г. Село моє, для мене ти єдине : [творчий проєкт] / Г. Бурячок // Початкова школа. - 2020. - № 11-12. - С. 45-46.

• Гільберг Т. Організація уроку інтегрованого курсу "Я досліджую світ" у І циклі навчання / Т. Гільберг, С. Тарнавська // Початкова школа. - 2020. - № 11-12. - С. 3-9.

• Кисла Н. Майстер-клас для вчителів "Дерево власних резервів" / Н. Кисла // Початкова школа. - 2020. - № 11-12. - С. 63-65.

• Мисько Г. Гра - провідний вид діяльності молодших школярів / Г. Мисько // Початкова школа. - 2020. - № 11-12. - С. 15-24.

• Мовчун А. Формування мовних знань і правописних умінь учнів 3 класу на уроках перевірки й корекції знань, умінь і навичок / А. Мовчун // Початкова школа. - 2020. - № 11-12. - С. 10-15.

• Ніколаєнко В. Розмаїттям кольоровим прикрашає осінь край : урок-проєкт у 3 кл. / В. Ніколаєнко // Початкова школа. - 2020. - № 11-12. - С. 28-30.

• Пліс Т. Всеволод Нестайко "Троє за парканом" : урок літ. читання, 4 кл. / Т. Пліс // Початкова школа. - 2020. - № 11-12. - С. 33-35.

• Тарнавська С. Сила математичного слова / С. Тарнавська // Початкова школа. - 2020. - № 11-12. - С. 35-37.

• Фещенко Н. У країні знань. Твори з науковою інформацією : урок літ. читання у 4 кл. / Н. Фещенко // Початкова школа. - 2020. - № 11-12. - С. 31-32.

• Чадукова О. Повернений ліс : [творчий проєкт] / О. Чадукова // Початкова школа. - 2020. - № 11-12. - С. 46-48.

• Шостак М. Тести для перевірки розуміння прочитаного (2 клас) / М. Шостак // Початкова школа. - 2020. - № 11-12. - С. 25-28.

• Юстенюк О. Урок читання у 2 класі / О. Юстенюк // Початкова школа. - 2020. - № 11-12. - С. 24-25.

• Якубенко О. Розробки уроків відповідно до нозології дитини з ООП : навчання грамоти, математики, "Я досліджую світ" за програмою О.Я.Савченко / О. Якубенко // Початкова школа. - 2020. - № 11-12. - С. 49-53.

Науковці НАПН України – вчителям початкової школи

10.12.2020

У грудні 2020 року вийшов друком новий посібник з методики навчання математики «Нова українська школа: методика навчання математики у 3–4 класах закладів загальної середньої освіти на засадах інтегративного і компетентнісного підходів». Його автори – науковці НАПН України – С.О. Скворцова, член-кореспондент НАПН України, доктор педагогічних наук, професор, завідувачка кафедри математики та методики її навчання Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського, і О.В. Онопрієнко, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, завідувачка відділу початкової освіти Інституту педагогіки НАПН України. Посібник виборов перемогу на конкурсі рукописів, одержав гриф МОН України (лист МОН України від 13.10.2020 №1/11-7033), виданий за державним замовленням і буде надісланий у кожну школу країни.

Електронну версію посібника можна завантажити з бібліотеки Інституту педагогіки НАПН України за посиланням: http://undip.org.ua/news/library/navch_posibniki_detail.php?ID=10043&fbclid=IwAR2Vrpu0Nh-arRpRMCgKr7g2VkmsczY3k3rtaHFC6bMP8jM9cs7wVcEEuSI

https://lib.imzo.gov.ua/navchalno-metodichn-posbniki/dlya-pedagogchnikh-pratsvnikv/navchalno-metodichniy-posbnik-nova-ukranska-shkola-metodika-navchannya-matematiki-u-3-4-klasakh-zakladv-zagalno-seredno-osvti-na-zasadakh-ntegrativnogo--kompetentnsnogo-pdkhodv/

Уміння вчитися — ключова компетентність молодшого школяра

Автор (автори): Савченко О. Я.

Уміння вчитися — ключова компетентність молодшого школяра посібник; Савченко О.Я. — К.: Педагогічна думка, 2014. — 176 с.

Текст: переглянути

У методичному посібнику розкрито сутність і структуру уміння вчитися як ключової компетентності молодшого школяра. На основі експериментальних даних визначено рівні сформованості в учнів цієї здатності; обґрунтовано сукупність дидактичних умов, які позитивно впливають на її формування. Викладено методику формування навчально-організаційних, навчально-мовленнєвих, загальнопізнавальних, оцінних і рефлексійних умінь молодших школярів.

Для вчителів і методистів початкової освіти, студентів педагогічних факультетів вищих навчальних закладів.

Панорама знахідок для фахівців початкової освіти та відповідальних осіб з питань освіти об’єднаних територіальних громад з досвіду роботи за темою: “Інтервізія та супервізія як форми методичного супроводу професійного розвитку фахівців початкової освіти”

https://padlet.com/oksanaoleksandrivnavargata/cjyr1s8sc3j8

Панельна дискусія для голів МО з досвіду роботи за темою: «Технологічний аспект формування і розвитку мотивації до навчання у початковій школі”

Завантажити

http://linoit.com/users/oksanaoleksandrivnavargata/canvases/panelnadyskusiya

Домінанти методичної служби та диверсифікація форм системної підготовки педагогів початкової освіти

ТЕХНОЛОГІЇ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

ПЕРЕДОВИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД
Під поняттям педагогічний досвід розуміють сукупність знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи. Для його виявлення користуються системою критеріїв: актуальність, новизна, результативність, стабільність, перспективність.
Вивчення ППД здійснюють у такій послідовності:
1. Визначення педагогічної проблеми та об’єкта для вивчення       досвіду.
2. Попереднє вивчення досвіду.
3. Теоретична підготовка.
4. Основне вивчення досвіду.
5. Визначення провідних педагогічних  ідей досвіду.
Узагальнюючи ППД, виділяють три рівні: науковий, методичний, практичний.
Для всебічного висвітлення досвіду його узагальнений матеріал має включати такі питання:
а) тема досвіду, головне, суттєве в ньому;
б) зміст досвіду;
в) рекомендації щодо його використання;
г) додаток (ілюстративні матеріали, плани робіт, фрагменти занять тощо).
Узагальнений досвід може бути представлений у письмовій та усній (семінар, засідання методоб’єднання) формі.
План впровадження ППД складається на основі аналізу практики і включає такі питання:
 обгрунтування вибору досвіду для використання;
 розподіл функцій між організаторами впровадження і тими, хто буде використовувати досвід;
 заходи з розробки проблеми, визначення форм та методів розповсюдження досвіду;
 здійснення контролю і обміну роботи з впровадження;
 підведення підсумків, аналіз, узагальнення результатів роботи.
Необхідною умовою впровадження досвіду є його широка пропаганда, завдання якої – донести до вчительського колективу основні ідеї і значення досвіду, сформувати позитивне ставлення до нього, пробудити бажання використати педагогічні ідеї в своїй практичній роботі.
У процесі впровадження ППД використовують такі форми роботи: школи ППД, опорні школи, творчі групи, науково-практичні конференції, семінари, педагогічні читання, курси підвищення кваліфікації, захист ППД на засіданні педагогічної ради школи, шкільні, міжшкільні методоб'єднання з предметів, тижні педагогічної майстерності, наставництво, відкриті уроки.
Найпоширенішими із методів впровадження ППД є розповіді, бесіда, лекція, перегляд відеозаписів уроків, плакатів, буклетів, статей, книг.

ШКОЛА ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ
Школа передового педагогічного досвіду є однією з форм роботи з підвищення кваліфікаці вчителів, вихователів, керівників шкіл та дошкільних закладів, формою поширення і впровадження передового педагогічного досвіду, а також формування і удосконалення його.
Школи передового педагогічного досвіду з усіх чи окремих ділянок шкільної роботи організовуються районними, міськими відділами освіти у школах різного типу та дошкільних закладах на базі досвіду вчителів, вихователів, керівників шкіл або дошкільних закладів, який був вивчений і одержав схвалення.
Пропозиції про створення школи передового педагогічного досвіду подають: педагогічна рада, рада методичного кабінету, рада інституту післядипломної освіти.
Керівником школи передового педагогічного досвіду призначається особа, досвід якої схвалений і рекомендований для впровадження.
Школа передового педагогічного досвіду працює з постійним складом слухачів (5-10 чол.) за певним навчальним планом і розкладом занять протягом навчального року з періодичністю одне заняття на місяць.
Навчальний план занять цієї школи складається керівником, з допомогою працівників методичного кабінету, інституту післядипломної освіти.
Зарахування вчителів та інших працівників слухачами до шкіл передового досвіду проводиться методичним кабінетом спільно з керівником цієї школи з урахуванням бажання тих осіб, які направляються на навчання.
У школах передового педагогічного досвіду застосовуються різноманітні форми навчально- методичної роботи з слухачами:
- відвідування слухачами уроків та позакласних заходів у керівника школи передового досвіду з метою вивчення досвіду;
- практичні заняття з розробки уроків, позакласних заходів, виготовлення саморобних наочних посібників;
- лекції і семінарські заняття;
- консультації;
- співбесіди;
- відвідування керівником школи передового досвіду уроків та позакласних заходів у слухачів школи з наступним їх обговоренням;
- виконання слухачами завдань щодо  самостійного опрацювання літератури, застосування у навчально-виховному процесі окремих методів, прийомів, засобів, форм роботи.
Методичне керівництво школами передового педагогічного досвіду здійснюють методичні кабінети, інститути післядипломної освіти.

ШКОЛА МОЛОДОГО ВЧИТЕЛЯ
Школа молодого вчителя є однією з форм підвищення кваліфікації молодих вчителів-спеціалістів, які мають педагогічний стаж роботи до 3-х років. Вона покликана формувати майстерність, творчу індивідуальність молодих педагогів.
Школа молодого вчителя створюється на базі навчального закладу, де працює досвідчений вчитель з даного фаху і який має досвід наставницької роботи. Керівник школи складає навчальний план і програму занять, розраховану на 3-5 років.
До занять у школі молодого вчителя з періодичністю один раз на місяць залучаються постійні слухачі (3-8 чоловік) - вчителі одного фаху.
Основними напрямками роботи школи молодого вчителя є:
1. Здійснення заходів з поглиблення педагогічних знань, методології навчання, вивчення директивних матеріалів, документів Міністерства освіти.
2. Вивчення теорії, практики та методики виховання, психології, етики, аналіз програмних документів з питань виховної роботи, формування у молодих вчителів посадових умінь і навичок.
3. Поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета та методики його викладання, поповнення знань із суміжних предметів.
4. Науково-методична робота з вивчення узагальненого передового педагогічного досвіду, визначення шляхів творчого його використання.
5. Здійснення заходів щодо підвищення освітнього, науково-методичного та культурного рівня молодого вчителя.
6. Організація проведення семінарів, оглядів, конкурсів, екскурсій, вечорів відпочинку, спортивних змагань тощо.
Основні форми навчально-методичної роботи в школі молодого вчителя:
- відвідування уроків і позакласних заходів у керівника школи (перший рік навчання), інших досвідчених вчителів (другий-третій рік навчання);
- індивідуальні консультації;
- практичні заняття, на яких здійснюється моделювання та обговорення запропонованих моделей уроків, позаурочних заходів, виготовлення зразків дидактичних матеріалів;
- співбесіди з керівником ШМВ, методистом РМК, за “круглим столом”.
5. Методичне керівництво школою молодого вчителя здійснюється методичними кабінетами РМК, шкіл.


ШКОЛА ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
 Школа педагогічної майстерності (ШПМ) – це добровільне об’єднання вчителів з високою творчою активністю, із власним баченням проблем(и) навчально-виховного процесу, з високими результатами своєї практичної діяльності, робота якого спрямована на удосконалення фахового рівня кожного учасника школи.
 Школи педагогічної майстерності організовуються районними (міськими) відділами освіти (райметодкабінетами) як міжшкільні об’єднання вчителів. Пропозції про створення школи педмайстерності подають: учителі, керівники методичних об’єднань, рада методичного кабінету.
Керівником школи педмайстерності призначається (обирається) особа, яка досягла найкращих результатів у вирішенні завдань навчально-виховного процесу.
Школа педмайстерності працює з постійним складом учасників (5-6 чол.) за певним навчальним планом і розкладом занять протягом 1-2 навчальних років з періодичністю 1 раз на місяць (кожний учасник школи проводить як мінімум 2 заняття на базі своєї школи).
Зарахування до шкіл педмайстерності проводиться методичним кабінетом з урахуванням бажання пелагогічних працівників.
 Навчальний план занять цієї школи складається керівником з урахуванням пропозицій учасників та з допомогою працівників методкабінетів, ОІПО. Заняття мають науково-практичний характер.
У школах педмайстерності застосовуються різні форми навчально-методичної роботи:
* опрацювання наукової та методичної літератури з визначених проблем;
* знайомство з передовим досвідом роботи над розв’язанням поставлених проблем;
* практичні заняття по розробці уроків, позакласних заходів та їх апробацію;
* взаємовідвідування слухачами уроків та позакласних заходів з метою професійного удосконалення, вироблення оптимальних форм і методів роботи;
* семінарські заняття;
* співбесіди;
* дискусії;
* розробку рекомендацій, дидактичних матеріалів тощо.
Методичне керівництво школами педмайстерності та вивчення результативності їх діяльності здійснюють методичні кабінети, інститути післядипломної освіти.

РОЗВ’ЯЗАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ СИТУАЦІЙ
Педагогічна ситуація – сукупність умов і обставин, які вимагають швидкого прийняття педагогічно правильного вирішення.
Складні педагогічні ситуації виникають часто і мають бути очікувані педагогом. Уміння передбачати ситуацію, готовність впливати на її розв’язок і завершення в доцільному напрямку зміцнюють авторитет педагога, стимулюють його творчу активність, карбують педагогічну майстерність.
Педагогічна ситуація може перетворитись на проблему або задачу. В педагогічній ситуації центральним елементом є суб’єкт, в задачі – знакова модель, а в проблемі – суперечності.
Щодня перед педагогами постають проблеми. Як їх вирішувати? Кожний це робить по своєму, на своєму рівні, виходячи з власного досвіду, знань та умінь. Є певні закономірності, врахування яких може сприяти більш раціональному вирішенню педагогічних ситуацій, заощадженню часу, коштів і здоров’я.
Рецепту на кожну окрему педагогічну ситуацію не має. Ситуації бувають різного характеру.
У розв’язанні педагогічних ситуацій могли б допомогти такі заходи:
* практикуми для вчителів-предметників, класних керівників, вихователів щодо визначення способу розв’язання педагогічної ситуації;
* малі педради, моделювання педагогічних ситуацій, де педагоги і психологи могли б проаналізувати педагогічні ситуації, накреслити програму дій;
* робота з сім’єю – надання допомоги батькам через педагогічний всеобуч, вироблення програми дій школи, сім’ї у становленні особистості;
* індивідуальна корекційна робота психолога;
* створення для педагогічного і учнівського колективів психологічного комфорту;
* здійснення допомоги в самоосвіті педагогів.
Алгоритм розв’язання педагогічних ситуацій:
• Зберіть і запишіть інформацію (уявіть, що збираєте її не для себе; такий прийом вгамовує емоції, які заважають діяти розумно).
• Чітко визначте проблему.
• Сформулюйте ситуацію (проблема, її учасники; стежте за змінами  в ситуації, бо вони можуть змінити і навіть стимулювати проблему).
• Зрозумійте причину.
• Зберіть інформацію про учасників педагогічної ситуації (кого це стосується? які в кого ролі?).
• Чітко уявіть кінцеву мету (чого бажаєте в результаті ви та інші?).
• Розберіться, чи потрібна допомога (підтримка).
• Визначтесь із прийнятною для вас тактикою і технікою дій.
• Продумайте якомога більше варіантів розв’язання ситуації.
• Проаналізуйте всі варіанти розв’язання ситуації (плюси, мінуси).
• Виберіть основний варіант вирішення педагогічної ситуації.
• Виберіть запасні варіанти.
• Уявіть найгірший результат, який реально може бути при невдачі в усіх варіантах.
• Вибравши основний шлях розв’язання ситуації, забудьте про всі інші.
• Складіть план дій (з термінами).
• Заохочуйте, мотивуйте, настройте себе.
• Починайте рішуче діяти за планом.
• Перевіряйте правильність дій (щоб при потребі змінити тактику чи техніку дій).

ТВОРЧИЙ ЗВІТ ВЧИТЕЛЯ
Творчий звіт вчителя - це форма методичної роботи спрямованої на пошук, підтримку і пропаганду прогресивного педагогічного досвіду вчителя, а також діяльності всього педагогічного колективу з питань нових технологій, організації навчально-виховної та методичної роботи в закладах освіти.
Доцільно проводити творчий звіт як підсумок атестації або шкільний етап конкурсу “Вчитель року”.
Творчий звіт вчителя готує методична рада школи. Вона розробляє план проведення творчого звіту, організовує консультації, бібліографічні огляди, виставки творчих робіт, розробки дидактичних матеріалів і т. п.
Творчий звіт вчителя здійснюється в такій послідовності:
1. Підготовка вчителя до творчого звіту (підготовчий етап).
1.1. Збір і опрацювання інформації.
1.2. Підготовка короткої доповіді для творчого звіту з досвіду роботи вчителя.
1.3. Підготовка і оргнанізація постійно діючої виставки творчого досягнення вчителя в пердметному кабінеті, та методичному кабінеті школи, РМК.
1.4. Висвітлення передового педагогічного досвіду вчителя протягом навчального року в педагогічній пресі, у виступах по телебаченню, радіо.
1.5. Оформлення матеріалів творчого досягнення вчителя.
1.6. Визначення дати і місця проведення творчого звіту.
2. Проведення творчого звіту.
2.1. Урочисте відкриття творчого звіту вчителя. Вступне слово методиста РМК.
2.2. Короткий виступ-характеристика директора школи.
2.3. Звіт вчителя про власний досвід та творчі досягнення, напрацювання.
2.4. Осмислення і обговорення творчого доробку вчителя.
2.5. Огляд виставки творчого доробку вчителя.
3. Урочисті привітання вчителя з творчим звітом.
3.1. Представники відділу освіти, РМК.
3.2. Адміністрація школи та педагогічний колектив.
3.3. Вчителі-пердметники за фахом міста (району).
3.4. Учні, батьки.
3.5. Шкільний концерт з нагоди творчого звіту вчителя.
4. Підведення підсумків, вироблення рекомендацій щодо використання творчого звіту  і його впровадження у вивчення передового педагогічного досвіду.
Підводячи підсумки творчого звіту вчителя, виділяють три рівні: науковий, методичний, практичний.
Для використання та висвітлення творчого звіту вчителя його узагальнений матеріал має включати такі питання:
а) загальна тема творчого звіту вчителя та його суть;
б) зміст творчого звіту;
в) рекомендації щодо його впровадження та використання.
Координацію творчих звітів вчителів у районі здійснює РМК.

ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ ВЧИТЕЛЯ
Творчий портрет вчителя – це форма методичної роботи з формування творчої активності, розвитку ініціативи педагога, узагальнення і поширення його досвіду, зростання авторитету.
Технологія проведення:
Підготовча робота (вивчення досвіду роботи вчителя, професійної біографії, відвідування уроків, позакласних заходів).
Ознайомлення з виставкою творчих доробок вчителя.
Презентація вчителя, його творчих здобутків адміністрацією школи, колегами по роботі, вихованцями, батьками. Експрес-інтерв’ю з вчителями.
Педагогічна вітальня, в ході якої колеги по роботі, учні виконують пісні про школу, вчителя, рідний край, де панує гумор, фантазія педколективу.
Технологія проведення творчого портрету вчителя носить варіативний характер.
Цей захід сприяє згуртуванню педагогічного колективу, утвердження в ньому духу професіонального суперництва, творчого пошуку.


САМООСВІТА
Самоосвіта — це самостійно надбані знання, з урахуванням особистих інтересів і об’єктивних потреб загальноосвітньої школи, із різних джерел — додатково до тих, що отримані в базових навчальних закладах. Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом такої роботи виступає ефект розвитку учнів, а не тільки власне самоудосконалення в особистому та професійному планах.
Форми самоосвіти педагога: поглиблена підготовка до уроків; виконання докурсових та міжкурсових завдань; заняття на очно-заочних курсах; виступи на семінарах з доповідями; систематичне читання книг та періодичних видань.
Форми і методи керівництва самоосвітою вчителів з боку адміністрації школи:
1. Винесення на педради, засідання методоб’єднань питань, пов’язаних із самоосвітою. Систематичне пояснення ролі самоосвітньої роботи, організація виступів вчителів з питань обміну досвідом самоосвіти.
2. Індивідуальні бесіди керівників шкіл з вчителями про основні напрями самоосвіти.
3. Спільне обговорення керівниками шкіл та вчителями методів вивчення важких розділів і тем програми. Розробка окремих рекомендацій з метою підвищення педагогічної ефективності уроків.
4. Надання допомоги вчителям в узагальненні свого досвіду, підготовці доповідей з проблем педагогіки, стимулювання найбільш пвдготовлених учителів до науково-дослідної роботи.
5. Комплектування та поповнення бібліотечного фонду літературою з питань самоосвіти та самовдосконалення, а також новинками психолого-педагогічної літератури.
6. Проведення циклів лекцій, групових та індивідуальних консультацій, семінарів.
7. Систематичне підведення підсумків самоосвітньої роботи вчителя (співбесіди, колоквіуми, звіти на педрадах і засіданнях методоб’єднань), визначення завдань і змісту самоосвіти на новий навчальний рік, аналіз якісних підсумків навчально-виховного процесу.
Технологія організації самоосвіти педагогів-предметників може бути представлена у вигляді наступних п’яти етапів:
Перший етап — установчий, передбачає створення певного настрою до самостійної роботи; вибір мети роботи, віходячи з науково-методичної теми (проблеми) школи; формулювання особистої індивідуальної теми, осмислення послідовності своїх дій.
Другий етап — навчаючий, на якому педагог знайомиться з психолого-педагогічною та методичною літературою з обраної проблеми освіти.
Третій етап — практичний, під час якого відбувається нагромадження педагогічних фактів, їх добір та аналіз, перевірка нових методів роботи, постановка експериментів. Практична робота продовжує супроводжуватися вивченням літератури.
Четвертий етап — теоретичне осмислення, аналіз і узагальнення нагромаджених педагогічних фактів. На даному етапі доцільно організувати колективне обговорення прочитаної педагогічної літератури; творчі звіти про хід самоосвіти на засіданнях методоб’єднання чи кафедри, на районних методоб’єднаннях; відвідування з наступним обговоренням відкритих уроків з образної проблеми та інші колективні форми роботи.
П’ятий етап — підсумково-контрольний, на якому педагог має підбити підсумки своєї самостійної роботи, узагальнити спостереження, оформити результати. При цьому головним виступає опис проведеної роботи й установлених фактів, їх аналіз, теоретичне обгрунтування результатів, формулювання загальних висновків та визначення перспектив у роботі.
Система самоосвітньої роботи вчителя передбачає: поточне і перспективне планування; підбір раціональних форм та способів засвоєння і збереження інформації; оволодіння методикою аналізу і способами узагальнення свого та колективного педагогічного досвіду; поступове освоєння методів дослідницької та експериментальної діяльності.
План самоосвіти вчителя повинен містити: перелік літератури, яку планується опрацювати; визначені форми самоосвіти; термін завершення роботи; передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні методоб’єднання, поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звіту тощо).
Матеріал, зібраний в процесі самоосвіти, доцільно розподіляти на окремі теми і зберігати у вигляді карток, спеціальних зошитів, тематичних папок, особистого педагогічного щоденника. Важливе значення в процесі самоосвітніх занять має вміння працювати з літературними джерелами: робити виписки, складати конспект, тези прочитаного, розгорнутий план чи анотацію.
В шкільному методичному кабінеті на допомогу вчителям у їхній самоосвітній діяльності повинен формуватися банк матеріалів: списки рекомендованої для самостійного опрацювання літератури; матеріали з ППД; різні варіанти планів з самоосвітньої роботи; тексти доповідей; зразки рефератів за наслідками самоосвітньої діяльності; взірці конспектів літературних джерел; новинки психолого-педагогічної літератури.
Показники ефективності педагогічної самоосвіти — це насамперед якість організованого вчителем навчально-виховного процесу  та професійно-кваліфікаційне зростання педагога.


РОБОТА НАД ІНДИВІДУАЛЬНОЮ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЮ ТЕМОЮ (ПРОБЛЕМОЮ)
Індивідуальна науково-методична робота - усвідомлена, цілеспрямована, планомірна та безперервна робота педагогів щодо вдосконалення їхньої теоретичної і практичної підготовки, необхідної для практичної діяльності.
Науково-методична тема (проблема) - питання чи комплекс питань, які об’єктивно виникають в організації навчально-виховного процесу і розв’язок яких передбачає суттєвий практичний і теоретичний інтерес.
Працюючи над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) вчитель поглиблено і цілеспрямовано аналізує всі джерела науково-методичної  інформації, особливо отриманої в ході курсової підготовки, участі в роботі семінарів, в процесі консультацій, шляхом читання психолого-педагогічної літератури з проблеми, ознайомлення з ППД. При цьому вчитель набуває навичок аналізу змісту публікацій та педагогічної практики, навчається прийомам науково-дослідної діяльності, вчиться оформляти і подавати результати індивідуальної роботи над темою (проблемою).
Алгоритм роботи педагога над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) може бути наступним:
1. Вибір теми (проблеми) індивідуальної науково-методичної роботи:
- ознайомлення з літературою;
- ознайомлення з нормативними документами;
- вивчення прогресивного педагогічного досвіду з проблеми дослідження.
2. Детальне ознайомлення з проблемою засобами літературних джерел:
- складання картотеки літературних джерел;
- виписки з літературних джерел.
3. Уточнення теми і розробка попереднього варіанту плану індивідуальної науково-методичної роботи:
- обгрунтування вибору теми;
- актуальність і новизна;
- відбір адекватних методів та засобів пошукової діяльності;
- формулювання мети та завдань роботи;
- розробка календарного плану індивідуальної роботи.
4. Формулювання припущень, відбір та розробка моделей, інноваційних технологій педагогічної діяльності.
5. Впровадження інновацій в практику власної педагогічної діяльності.
6. Аналіз та оцінка результатів індивідуального досвіду роботи над науково-методичною темою (проблемою), формулювання висновків та пропозицій.
7. Літературне оформлення роботи, звіт про отримані результати перед колегами.
Роботу над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) доцільно розподілити принаймі на два етапи.
На першому етапі вчитель повинен всебічно ознайомитись з вирішенням обраної ним теми (проблеми) в науці, зіставити особистий досвід з досвідом, що висвітлений в літературі чи його колег.
На основі аналізу різних точок зору на вирішення конкретної проблеми педагог визначає особисту позицію, а зіставлення власного досвіду викладання з нагромадженими в науково-педагогічній і методичній літературі ідеями, методами та прийомами надасть йому можливість визначити, що він вже знає і може робити по даній проблемі, що принципово нове міститься в його досвіді роботи, в чому він може піти далі зафіксованого в книгах і статтях і, врешті, що він не освоїв у своїй практичній роботі.
Другий етап - конструювання нового досвіду на основі кращих досягнень науки і практики викладання, а також превірки його ефективності, аналіз отриманих результатів викладання.
Результативність роботи педагога над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) може оцінюватись на основі таких показників:
1. Розвиток навичок навчально-пошукової діяльності (забезпечення науковості методичної роботи; удосконалення наукової організації праці; використання довідкової, енциклопедичної літератури, науково-інформаційних джерел; розроблення програми діяльності, цілей, завдань науково-методичної роботи).
2. Інформаційні підходи до практичної індивідуальної діяльності (проведення пошукової роботи з питань удосконалення змісту, методів роботи; вироблення вмінь аналізувати, осмислювати чужий і власний досвід; нестандартне, оригінальне розв’язання завдань).
3. Організація роботи над обраною науково-методичною темою (розроблення теми, її апробація та впровадження, прогнозування можливих результатів; оновлення змісту, форм та методів навчально-виховної діяльності; діагностика та аналіз одержаних результатів; пропагування та поширення прогресивного педагогічного досвіду; видавнича діяльність).


РЕФЕРАТ
Реферат - одна з форм письмового пердставлення результатів індивідуальної роботи вчителя над обраною науково-методичною темою (проблемою).
Найчастіше реферат готують за наслідками роботи над літературними джерелами з проблеми дослідження. В даному випадку він містить короткий виклад змісту одного чи декількох літературних джерел, основні фактичні відомості і висновки, перелік необхідних для ознайомлення в подальшій роботі публікацій, а також висновки щодо практичного використання положень авторів.
Послідовність пошуку наукової інформації  для підготовки тексту реферату наступна:
1. Збір загальної інформації по проблемі, яка вивчається з допомогою енциклопедій, словників, довідників і підручників.
2. Систематизація та використання знайдених першоджерел для подальшого ознайомлення з проблемою.
3. Пошук наукових оглядів та монографій, ознайомлення з ними і виявлення в них посилань на оригінальну літературу.
4. Систематичний пошук і ознайомлення з публікаціями по обраній проблемі:
5. Вивчення оригіналів наукових робі т та конспектування.
Орієнтовний зміст реферату за наслідками роботи над літературними джерелами повиен включати в себе:
- виклад сутності основних положень авторів;
- аналіз існуючих точок зору на проблему, що розглядається;
- зміст спільних та співставлення відмвнних поглядів чи позицій різних авторів;
- виділення малорозроблених, незрозумілих чи дискусійних положень;
- виклад принципово нових положень та підходів;
- висловлення власного ставлення до авторської позиції.
Як форма представлення попередніх результатів дослідження  з науково-методичної теми (проблеми) реферат може містити:
1) обгрунтування вибору індивідуальної теми (проблеми), її теоретичне і практичне значення;
2) короткий аналіз публікацій з теми (проблеми), оцінка та висновки на основі проаналізованого матеріалу;
3) опис особистого досвіду роботи в рамках обраної теми (проблеми);
4) аналіз впливу роботи над темою (проблемою) на наслідки і результати навчально-виховної роботи з предмета;
5) висновки за наслідками індивідуальної роботи над науково-методичною темою (проблемою).
Підготовка реферата пердбачає поглиблене вивчення першоджерел, вміння пов’язувати теоретичні положення із специфікою власного педагогічного досвіду, вимагає здійснення детального аналізу теоретичниї підходів до вирішення проблеми та формулювання практичних висновків.
Реферат готують насамперед для себе, щоб мати можливість з його допомогою осмислити і передати ідеї, думки, узагальнення іншим, спільно їх обговорити. Реферат може слугувати основою для усного виступу з елементами імпровізації або ж бути зачитаним дослівно. В останньому випадку особливу увагу слід звернути на стиль викладання.
При підготовці тексту реферату доцільно дотримуватись таких загальних вимог:
- чіткість побудови структури (змісту);
- логічна послідовність викладу;
- точність оцінок, що включає можливість суб’єктивного трактування чи двозначне розуміння;
- аргументованість та доказовість висновків;
- встановлення причинно-наслідкових зв’язків між досліджуваними процесами та явищами;
- за можливості - наочне представлення результатів аналізу (таблиці, графіки, діаграми).


ДОПОВІДЬ
Доповідь або повідомлення - оформлений письмово, але призначений для усного повідомлення виклад суті  проблеми обговорення.
I. Підготовка доповіді
1. Перший крок при підготовці доповіді - визначення її мети. Метою виступу може бути інформування, перконання чи спонукання слухачів. Мета коректизується в залежності від ситуації і складає основу для підготовки виступу, формулювання ідей та головних тез промови.
2. При підготовці виступу обов’язково слід скласти “портрет” майбутньої аудиторії, який включає в себе:
- характеристику аудиторії за віком, статтю за освітнім рівнем;
- мотиви, які спонукають слухати доповідь;
- готовність до сприйняття промови (рівень обізнаності, професійна підготовка, зацікавленість в проблемі);
- емоційний настрій слухачів.
3.1. Підбір необхідного матеріалу, програмування змісту промови.
3.2. Складання плану доповіді, побудова матеріалу в строгій логічній послідовності.
3.3. Літературна обробка тексту, підбір порівнянь, епітетів і т. п.
3.4. Написання остаточного тексту доповіді.
3.5. Репетиція публічного виступу, запам’ятовування основних положень доповіді.
II. Початок доповіді
На початку доповіді слід забезпечити контакт з аудиторією, оволодіти увагою слухачів, збудити в них інтерес до теми повідомлення і завоювати довіру.
III. Виклад тексту доповіді
Доповідь передає зміст пропозиції виступаючого. Тому від того, наскільки якісно здійснена підготовка тексту, залежить розуміння аудиторією сутнісного змісту доповіді.
Важливо вміло використовувати невербальні засоби спілкування, а також слідкувати за станом і реакцією слухачів, не допускаючи перевтоми аудиторії.
Для забезпечення постійного контакту з аудиторією і створення позитивного ставлення до змісту доповіді необхідно:
- частіше дивитися на кожного із слухачів;
- не дивитись у вікно, в стелю чи підлогу, сконцентруватися на аудиторії;
- не чинити свої записи, апередавати головний зміст своїми словами;
- змінювати темп і тональність мови;
- стояти зручно, не рухатися понад міру, не захоплюватися жестикуляцією;
- до записів заглядати відкрито, але не демонстративно;
- не навалюватися на стіл чи кафедру, біля яких стоїте.
IV. Підведення підсумку
Завершальна частина доповіді має на меті концентрацію уваги аудиторії на головній думці, а також узагальнення висловленеого.
При цьому доцільно:
-коротко повторити основні положення доповіді;
-закликати до дії;
- зробити слухачам вдалий комплімент;
- викликати сміх аудиторії;
- процитувати авторитетну особу;
- навести найбільш яскравий аргумент.
Рекомендована література:

РОБОТА НАД КОЛЕКТИВНОЮ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЮ
ТЕМОЮ (ПРОБЛЕМОЮ)
Робота педагогічного колективу над єдиною науково-методичною темолю (проблемою) — колективна форма пошукової роботи щодо вирішення актуальної психолого-педагогічної проблеми з метою вдосконалення навчально-виховного процесу та підвищення професійно-кваліфікаційного рівня вчителів.
Алгоритм роботи педагогічного колективу над реалізацією науково-методичної теми (проблеми):
1. Попередня підготовка до впровадження нової педагогічної ідеї (концепції).
2. Забезпечення теоретичної та психологічної готовності педагогів школи до впровадження нових наукових ідей, концепцій, рекомендацій.
3. Вибір (постановка) науково-методичної теми або проблеми.
4. Ознайомлення з висвітленням проблеми в психолого-педагогічній літературі.
5. Уточнення теми (проблеми) і складання плану науково-методичної роботи.
6. Пошукова діяльність колективу школи з вирішення завдань колективної теми; систематичне накопичення матеріалу.
7. Аналіз та узагальнення результатів пошукової діяльності, формування перспективого педагогічного досвіду з обраної теми (проблеми).
8. Впровадження в практику роботи педагогів школи досвіду реалізації нових педагогічних ідей, концепцій та рекомендацій.
9. Підведення підсумків результатів роботи над науково-методичною темою.
10. Літературне оформлення результатів колективної роботи.
Вибір теми (проблеми) колективної науково-методичної роботи визначається:
• поставленими перед загальноосвітнім закладом завданнями;
• потребами та творчими інтересами більшості вчителів школи;
• потребою в теоретичній розробці та практичному вирішенні ряду педагогічних проблем.
Вимоги до визначення єдиної науково-методичної теми (проблеми):
1. Актуальність теми (проблеми) для діяльності конкретного педагогічного колективу; відповідність розвитку колективу щодо реалізації конкретних завдань, які випливають з науково-методичної теми (проблеми).
2. Співзвучність теми (проблеми) сучасним педагогічним ідеям та концепціям.
3. Колегіальний вибір теми (проблеми) усім педагогічним колективом, з урахуванням думок його найавторитетніших членів.
4. Діалектичний зв’язок єдиної шкільної теми (проблеми) з темою чи проблемою, над якою працюють педагогічні колективи району чи області, з існуючим ППД, з конкретними науково-дослідницькими установами, які спроможні надати допомогу школі своїми методичними розробками.
5.Цілісність — охоплення науково-методичною темою (проблемою) як навчальної, так і виховної роботи.
Умови ефективності роботи педагогічного колективу над єдиною науково-методичною темою (проблемою):
• аргументований та обгрунтований вибір колективної теми (проблеми), її актуальність та новизна;
• формування в педагогів інтересу до теми та психологічної готовності до роботи в творчих групах чи індивідуально;
• підбір адекватних методів вирішення проблеми, чітке планування роботи;
• знання педагогами місця своєї ділянки роботи в комплексному предметі дослідження;
• чітке обгрунтування і єдині підходи до структури і змісту основних понять, визначення сутності педагогічних процесів чи явищ;
• якісний та кількісний аналіз проміжних і кінцевих результатів колективного творчого пошуку;
• обгрунтованість та оптимальність висновків, підготовка за результатами науково-методичної продукції.

Аналіз результатів роботи над колективною науково-методичною  темою (проблемою) здійснюється на основі:
_ аналізу шляхів реалізації науково-методичної теми (проблеми) школи;
_ визначення конкретних успіхів у роботі над колективною проблемою та розкриття їх причин;
_ виявлення упущень та аналіз їх причин;
_ узагальнення результатів вивчення стану викладання навчальних предметів;
_ розкриття зв’язку між підсумками роботи над колективною науково-методичною темою (проблемою) та якісним складом педагогічних кадрів;
_ аналізу використаних форм та методів методичної роботи, їх придатність для розв’язання проблеми школи;
_ аналізу кінцевих результатів методичної роботи в навчальному закладі;
_ конкретністю зозроблених за наслідками роботи рекомендацій;
_ визначеності завдань роботи на подальшу перспективу.


ТВОРЧА ГРУПА
Творча група – це організований на громадських засадах невеликий колектив працівників освіти, які поглиблено вивчають запропоновану педагогічною наукою проблему, сутність і технологію того чи інщого досвіду і забезпечують його творче застосування.
Діяльність творчої групи здійснюється за такою технологією:
1 етап. Вивчення науково-педагогічної літератури з проблеми освоєння наявного досвіду, консультації з представниками науки, досягнення високої компетентності в суті проблеми, яка вивчається.
2 етап. Розробка моделей, схем, рекомендацій, порад по застосуванню на практиці досягнень науки, конкретизація практичних рекомендацій, розроблених вченими, стосовно специфіки контингенту вчителів, школи, класу.
3 етап. Апробація рекомендацій, розроблених на основі теоретичних положень, коректування їх в процесі практичного застосування, створення власного досвіду по проблемі.
3 етап. Поширення створеного досвіду, демонстрування його широким масам учителів; виступи з лекціями, повідомленнями про даний досвід, пропаганда його в пресі, демонстрування його широким масам вчителів; виступи з лекціями, повідомленнями про даний досвід, пропаганда його в пресі, демонстрація створеного досвіду на практиці; консультування при підготовці і проведенні  семінарів-практикумів, педагогічних читань, науково-практичних конференцій і ін.
Після  впровадження в практику роботи навчального закладу наукової ідеї чи досвіду досягаються позитивні результати в організації навчально-виховного процесу.


НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ
Науково-практична конференція є однією із форм теоретичної і практичної підготовки педагогічних працівників на основі виявлення і узагальнення практичного передового досвіду.
За тематикою їх можна класифікувати на три основних типи:
- міжпредметного характеру;
- за окремими темами;
- проблемні.
Технологія проведення науково-практичної конференції
Тема конференції визначається заздалегідь (за 3-5 місяців). Тривалість її роботи здебільшого 1-2 дні. Основним підготовчим і організаційним органом конференції є оргкомітет, що формується із методистів-фахівців, вчителів-методистів, вчених-педагогів тощо.
Підготовчі функції оргкомітету:
- завершення запропонованої тематики конференції;
- обговорення і затвердження програми проведення конференції, в яку входять: календарний план, регламент, програма пленарних і секційних засідань;
- обговорення матеріалів до збірника доповідей або тез;
- підготовка тексту запрошень і ін.
Організаційні функції оргкомітету:
На пленарному засіданні розглядаються основні теоретичні  питання висунутої проблеми.
На секційному засіданні (2-3 секції) розглядаються окремі напрямки розв’язання даної проблеми, шляхом обміну досвідом роботи, спостереження і обговорення наввчальних та виховних занять тощо. При цьому вносяться конкретні пропозиції щодо ефективного розв’язання обговорюваного питання.
На підсумковому пленарному засіданні заслуховуються звіти керівників секції, обговорюється і приймаються рекомендації конференцій з даної проблеми.
Зворотній зв’язок науково-практичної конференції:
- конференція дає змогу за відноснокороткий час ознайомити з результатами досліджень педагогів;
- через випущені збірники доповідей або тез є можливість довести до відома всіх шкіл відповідного регіону наукову інформацію про наслідки досліджень і рекомендацій по запровадженню наукових ідей у практичну діяльність;
- висловлені зауваження і пропозиції на конференції допомагають керівникам освіти і науково-методичних служб координувати плани педагогічних досліджень, ефективно здійснювати керівництво цим процесом тощо.

ОПЕРАТИВНО-МЕТОДИЧНІ НАРАДИ
Завдання оперативно-методичних нарад (оперативних нарад) - підвищення наукового рівня педагогічної роботи, попередження можливих помилок, виправлення допущених недоліків в роботі. Тут розглядаються питання, які не можливо передбачити заздалегідь.
Вони проводяться з керівниками установ, педагогічно-методичним персоналом з метою оперативного обговорення окремих методичних питань, постановки поточних навчально-виховних завдань, поточного інструктування педагогів.
За характером і змістом роботи їх можна поділити на три типи: інформаційні, інструктивні, звітні.
На інформаційних нарадах керівництво установи знайомить педагогічний колектив з одержаними директивними вказівками, методичними листами Міністерства освіти та підпорядкованих йому установ, новими досягненнями в педагогіці, психології, методиками викладання, новими погодженнями і інструкціями, що виносяться на обговорення учасників наради; приймаються заходи щодо їх реалізації та ін.
Інструктивні наради покликані направляти роботу педагогічного колективу на виконання поточних навчально-виховних завдань (планування навчально-виховної роботи, ведення обліку, підготовка до екзаменів, організація і проведення методичних об’єднань, гуртків, змагань, предметних олімпіад та ін.).
На звітних оперативних нарадах педагоги доповідають провиконання окремих доручень, про стан навчально-виховної роботи в школі, класі, тощо.
Оперативно-методичні наради дають змогу оперативно і в будь-який період робочого дня дати педагогам інформацію про новинки, вміщені у методичних журналах, газетах, інших педагогічних виданнях, про нові і пробні підручники, навчальні програми, методичні посібники ознайомлювати їх з наказами упаравління освіти, Міністерства освіти, передовим педагогічним досвідом, іншими поточними питаннями, які необхідно швидко донести до відома педпрацівників.

ПЕДАГОГІЧНА ВИСТАВКА
Завдання педагогічної виставки - показ досягнень педагогічного колективу в справі пропаганди нових зразків навчально-виховної роботи та науково-методичної діяльності педагогів, поширення ППД, висвітлення діяльності батьківських і учнівських органів самоврядування.
Виставки розрізняють за змістом і місцем в навчальному процесі: тематичні та оглядові.
За часом тривалості: постійнодіючі, епізодичні.
Організовуються виставки кафедрами, науково-методичними радами із залученням колективу.
Технологія проведення педагогічної виставки:
- визначення і обговорення в колективі проблеми, теми;
- визначення місця і часу експозиції;
- складання плану підготовчої роботи (розприділення доручень між членами науково-методичної ради);
- визначення переліку і терміну збору матеріалів, які будуть експонуватися на виставці (цифрових, текстових, ілюстративних, книг, ТЗН, сувенірів, виготовлених власноруч, тощо);
- оформлення супровідних текстів до документів і експонатів (узагальнення та висновки);
- систематизація матеріалів (розподіл за темами в експозиційні комплекси);
- складання картотеки наявних матеріалів;
- художньо-естетичне оформлення.
Зворотній зв’язок:
- записи у спеціальних книгах відгуків;
- поширення експонованого ППД, впровадження нових педагогічних технологій;
- підвищення якості навчально-виховного процесу в освітніх закладах;
- заявки від відвідувачів виставки на послідуюче представлення своїх експонатів.

ГРУПОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
Групова консультація - форма науково-методичної роботи з групою педагогів, зацікавлених вирішенням одних і тих же проблем.
Завдання групової консультації - надавати постійну допомогу педагогам в самоосвіті, вирішенні чергових проблем, аналізі особистого досвіду в світлі нових завдань, розширенні перспективи використання нових завдань на практиці, озброєнні конкретними прийомами самоаналізу, самооцінки.
Планові групові консультації проводяться у випадку, коли група педагогів довгий час працює над вирішенням складної проблеми.
Організація і проведення групових консультацій.
1. Визначення теми консультації на основі вивчення стану навчально-виховної роботи, показників успішності учнів, наявності невирішених проблем, недоліків в роботі педагогів.
2. Опрацювання науково-популярної, психолого-педагогічної та методичної літератури з даної проблеми, підбір фактичного матеріалу, що ілюстративно доповнить теорію.
3. Визначення консультантів (керівники освітніх закладів, методисти, юристи, лікарі, психологи, мистецтвознавці, логопеди, практики та ін.).
4. Визначення складу учасників (врахування результатів бесід, анкетувань, діагностувань, особистої зацікавленості педагогів даною проблемою).
5. Складання сценарію проведення консультації (забезпечення чіткості, стислості і проблемності викладу матеріалу, моделювання найбільш значимих ситуацій, активізація слухачів залученням до бесіди, живого переконливого діалогу).
6. Підготовка оголошення про дату і місце проведення консультації із стислим переліком питань, які розглядатимуться.
7. Вироблення чітких, конкретних рекомендацій, тез.

СЕМІНАР
Семінар - це форма науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, спрямована на підвищення їх кваліфікації.
Семінари організовуються дирекцією школи (шкільні), методкабінетами (шкільні, міжшкільні, районні), обласним інститутом післядипломної освіти (районні, зональні, обласні).
Пропозиції про проведення семінарів (постійнодіючих, епізодичних; теоретичних, практикумів, комбінованих та ін.) подають:  директор школи чи його заступник з навчально-виховної роботи (педагогічний колектив); керівники методичних об’єднань; методисти методкабінетів та інституту післядипломної освіти.
Потреба у проведенні семінару визначається на діагностичній основі.
Керівник семінару - педагогічний працівник (учитель, заступник директора, методист, науковець та ін.), який найбільше обізнаний з проблемою і має належні організаторські здібності.
До роботи у семінарі залучаються педагогічні працівники різних рівнів підготовки (25-30 чол.).
Тематика семінару може обиратися вчителями або визначатися методкабінетом, ОІПО.
Технологія організації та проведення семінару передбачає:
* Відповідно до тематики розробляються плани, які передбачають тему, питання, що підлягають опрацюванню. Проблеми, що пропонуютьяс для обговорення, повинні бути актуальними і цікавими, сприяти дослідницькій і пошуковій роботі учасників семінару, спонукати до дискусії.
* На допомогу учасникам семінару пропонується список рекомендованої літератури, проводяться консультації.
* Як правило, до семінару готуються всі учасники з усіх питань. Проте при цьому доцільно запропонувати окремим учителям (методистам) заглибитися у проблему з метою її всебічного обговорення.
* На семінарських заняттях використовують різні форми роботи: повідомлення, виступи, огляди, дискусії, відвідування уроків (позакласних заходів), екскурсії і ін.
* Виступи (повідомлення, реферати тощо) учасників семінару повинні бути наукові, конкурентні, відбивати власну точку зору виступаючого, без формалізму і зайвої патетики, конструктивні.
* На кожному семінарському занятті виробляються методичні рекомендації на основі вивчених і обговорених питань знаукової теми, впровадження яких сприятиме підвищенню фахового рівня педагога та рівня навчально-виховної роботи.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СЕМІНАР
Психолого-педагогічний семінар  - одна з основних форм методичної роботи, яка полягає в ознайомленні з новітніми досягненнями психолого-педагогічної науки і передового досвіду та в обговоренні слухачами повідомлень, доповідей, рефератів, виконаних ними за результатами досліджень самостійно під керівництвом спеціалістів в даній галузі.

 Підготовка психолого-педагогічного семінару потребує високої кваліфікації організаторів методичної роботи або прямих зв’язків з ученими, представниками академії педагогічних наук, педагогами, кваліфікованими лекторами інститутів удосконалення вчителів. Важливою позитивною тенденцією в роботі психолого-педагогічного семінару є органічний взаємозв’язок теорії і практики на заняттях семінару.
При проведенні занять психолого-педагогічного семінару особливо необхідно забезпечити обстановку творчості, неформального спілкування. У деяких випадках після творчого повідомлення можна організувати дискусію, диспут. В ході роботи семінару можливе і колективне вирішення навчально-педагогічних задач. Психолого-педагогічні семінари можуть бути доброю формою залучення вчителів до творчої науково-дослідницької діяльності. Практика показує, що робота такого семінару протягом ряду років помітно підвищує загальну і педагогічну культуру учасників семінару.








Для підготовки семінару характерні такі етапи роботи:

Вибір теми.

Складання
плану.

Підбір літератури і вивчення її Вичленення проблеми дослідження.

Написання тез, рефератів, повідомлень.

Виклад змісту (розкриття тез, доведення суджень), рефератів та повідомлень.

Формулювання рекомендацій.

Зворотний зв’язок
Формулювання рекомендацій передбачає зворотний зв’язок по виконанню рекомендацій, творчого їх осмислення і впровадження у практику роботи.
Спілкування,
контакт

           Сприйняття Взаєморозуміння між
учасниками семінару Взаєморегулю-
вання відносин

Взаємний
обмін

Доповідач Слухач


                Видана інформація Опрацьована інформація

                                                       Результат



БЕСІДА
Значну частину своїх функцій працівники методкабінету реалізують через спілкування з вчителями шкіл. Майстерність ділового спілкування – одна з важливих складових методичної майстерності. Ділове спілкування методиста з вчителями проходить в основному в формі бесід, семінарів, нарад та виступів.
Бесіда – одна з основних форм ділового спілкування. Вона може мати різне призначення: вияснення і погодження позицій, вияв незадоволення діями працівника, обговорення результатів контролю, переконання в чому небудь і т.і. В залежності від свого призначення бесіди повинні мати різну побудову та різні засоби для досягнення ефективності.
Слід виділити такі основні структурні елементи бесіди:
Підготовка до бесіди;
Початок бесіди;
Передача  початкового повідомлення;
Активне слухання;
Аргументування своєї позиції;
Оформлення взаємних зобов’язань;
Закінчення бесіди.

1. Бесіду необхідно планувати попередньо. При плануванні бесіди необхідно продумати:
* яка головна мета бесіди;
* яка ймовірність її успішного завершення;
* як віднесеться до  бесіди співрозмовник;
* чи готовий він до обговорення проблем;
* який результат сприйме як сприятливий;
* які питання він може задати;
* які прийоми впливу необхідно застосувати в розмові;
* як необхідно себе вести, якщо співрозмовник одразу ж з усім згодиться, або, навпаки все заперечить;
* як необхідно себе вести, якщо співрозмовник не відреагує на аргументацію, виявить недовір’я або постарається приховати своє відношення.
При плануванні бесіди необхідно враховувати, що місце і час зустрічі в великій мірі визначають загальний настрій бесіди і характер відносин між її учасниками.
2. Початок бесіди служить для орієнтації в ситуації і встановлення контакту з партнером. Метою цього етапу є встановлення сприятливої атмосфери для бесіди, залучення уваги та інтересу партнера до розмови. Ця фаза має вирішальне значення для забезпечення готовності і бажання співбесідника приймати участь в спілкуванні.
Існують різні прийоми початку бесіди, однак найбільш раціональним є безпосередній перехід до предмету розмови без довгого вступу.
3. При передачі початкового повідомлення необхідно викласти причину бесіди і висловити свою позицію так, щоб співрозмовник добре зрозумів її. Йому легше усвідомити повідомлення, якщо воно викладено логічно, послідовно, коротко і простою мовою. Важливу роль в передачі повідомлення грають інтонація, тембр голосу, темп розмови, вираз обличчя, міміка і жести. Після викладу початкового повідомлення ініціативу в бесіді необхідно віддати партнеру.
4. При проведенні бесіди потрібно не тільки передати повідомлення, а і активно слухати. Активне слухання передбачає не тільки розуміння змісту висловлювань, а й відображення стану партнера, його інтересів, стимулювання висловлювань співбесідника, демонстрування уваги до нього. Виділяють три основні форми слухання: підтримка висловлювання, вияснення, коментування.
При підтримці висловлення необхідно дати можливість співбесіднику виразити свою позицію. При виясненні – впевнитися в адекватному розумінні співбесідника. Коментування – висловлення своєї точки зору.
5. Фаза аргументування служить для логічного пов’язання ідей, впливу на позицію співбесідника, чіткому визначенню розбіжностей. Аргументи що використовуються повинні бути простими, точними, ясними та переконливими. Спосіб переконання необхідно будувати з розрахунку особливостей темпераменту партнера. Докази слід представляти в коректній формі. Необхідно використовувати принцип наглядності при аргументації.
6. Етап оформлення взаємних зобов’язань передбачає підведення підсумків і фіксування домовленостей, визначення конкретних дій для виконання і контролю. Помітки в блокноті, зроблені в присутності співбесідника, підкреслюють серйозне відношення до прийнятих рішень.
7. Вихід з контакту, также як і початок бесіди, вимагає звернути увагу на партнера, показати свою заінтересованість в збереженні домовленостей, змалювати перспективи співробітництва, подякувати за участь. Форма, в якій проходить закінчення бесіди, повинна допомагати створенню атмосфери взаємоповаги. У випадках, коли розмова затягується, її необхідно підвести до поточних справ, які необхідно закінчувати. Таким чином можна дати зрозуміти співбесідникові про необхідність її завершення, не створюючи відчуття незручності.
ДЕБАТИ
Дебати - обговорення будь-якого питання, обмін думками, полнміка, дебатування, дискутування, суперечки, дискусія.
Дебати в методичній роботі можна використовувати для прийняття і відстоювання своїх рішень. Гра в дебати вчить критично мислити, досліджувати різні теми і переконливо викладати свої погляди аудиторії.
В дебатах беруть участь дві команди. Одна команда. стверджує певну позицію (позитивна), інша - заперечує (негативна). Основна мета дебатів - переконати нейтральну сторону (суддів) в тому, що ваші аргументи кращі ніж аргументи опонентів.
Базові елементи дебатів:
1. Твердження - тема дебатів у вигляді пропозицій. Твердження визначаються за допомогою дефініцій(лат. коротке визначення якогось поняття).
Дефініції встановлюють правельність тверджень та встановлююьб межі дебатів. При формулюванні тверджень слід користуватись деякими вказівками:
а) бути суперечливим, викликати зацікавленість;
б) бути збалансованим;
в) бути чітким;
г) піддаватися дослідженню.
2. Стверджуюча сторона. В дебатах гравець цієї сторони намагається переконати суддю, що твердження є ймовірно вірним в більшості чи усіх випадках.
3.Заперечуюча сторона.
Заперечуючі гравці прагнуть довести судді, що твердження є невірним, або що з певних причин невірна інтерпритація твердження опонентамі.
4. Аргументи.
Наведення аргументів в дебатах - це спосіб переконання суддів в тому, що ваша точка зору на твердження є - найкращою.
5. Докази.
Гравцям необхідна подати суддям, поряд з аргументамі, докази на підтримку свого обгрунтування.В дебатах докази отримують шляхом дослідження, використовуючи твердження експертів компетентних в данному питанні.
6. Перехресні запитання.
Більшість навчальних дебатів надають кожному гравцю можливість відповідати на запитання опонентів. Заперечення можуть бути використані для уточнення позиції опонента або для виявлення помилок у їх аргументації.
7. Рішення.
Судді обговорюють дебати і оголошують результати.
Зворотний зв’язок.
Використовуючи таку форму методичної роботи як дебати можна набути таких навичок:
а) критично мислити;
б) дослідження теми та підбір матеріалу;
в) вміння групувати матеріал;
г) вміння слухати і робіти висновки,
д) вміння правельно вести дискусію.

НАРАДА
Нарада — колективне обговорення окремих питань групою осіб, які мають безпосереднє відношення до їх вирішення. Наради можуть бути періодичні і спрямовані на вирішення поточних проблем методичної роботи, короткі і більш тривалі.
Технологія проведення методичної наради включає в себе наступні етапи:
1. Підготовка наради —  визначення мети (бажаного результату), складу та числа учасників наради, підготовка змісту основних етапів проведення наради та тексту попереднього повідомлення.
Кількість учасників наради —  7-8 чоловік, яких підбирають з числа осіб, компетентних в питаннях, що обговорюються і зацікавлених у їх вирішенні. Визначених учасників наради слід насамперед повідомити про час, місце і тему обговорення, що дозволить їм підготуватися до зустрічі.
Мета взаємодії керівника з учасниками наради може полягати в інформуванні чи отриманні інформації, переконанні чи спонуканні до вирішення проблеми.
Під час інформування особлива увага приділяється формулюванню повідомлення таким чином, щоб воно сприймалося і усвідомилювалось слухачами.
Якщо метою виступає переконання, то головною турботою керівника стає організація конструктивного діалогу, який дозволяє виробити єдині підходи до вирішення проблеми.
Спонукання до вирішення проблеми передбачає створення атмосфери творчості в процесі наради.
Повідомлення, яке робиться на початку наради, будується у відповідності з такими правилами:
— інформація має бути простою і точною;
— докази повинні бути зрозумілими;
— повідомлення по можливості повинно бути точним і лаконічним;
— докази і конкретні приклади слід наводити поступово, а не всі одразу;
— необхідно продемонструвати спільність позицій доповідача та інших учасників наради, усунувши тим самим можливість виникнення почуття ненависті чи зверхності.
2. Початок наради дозволяє зорієнтуватися в психологічному стані учасників та сформувати готовність до обговорення. Організаторам слід подбати також про раціональне розміщення присутніх, створивши для них можлівість візуального контакту між собою.
Відкриваючи нараду, слід пам’ятати про наступне:
• Розпочинати нараду необхідно вчасно, ніколи не очікуючи тих, хто запізнюється.
• Максимально чітко сформулювати мету наради.
• Розпочинати варто з позитивних моментів, що надає впевненості в успішному завершенні наради.
• Проблему, яка вирішується, доцільно подати цікаво, образно, із захопленням.
• Відкриття наради повинно тривати не більше 2-х хвилин.
3. Керівництво нарадою. Нарада буде найбільш продуктивною, якщо організувати дискусію між її учасниками. Для цього головуючий повинен бути готовим задавати запитання, відповідати на запитання і зауваження, підводити попередні підсумки, узагальнювати висловлювання учасників.
Правила контролю за процесом наради:
• Головуючий повинен залишатися на нейтральних позиціях.
• Необхідно постійно підтримувати розмову, використовуючи для цього запитання, пояснення чи підводячи попередні підсумки.
• Слід негайно вживати заходів у випадку виникнення напруги, щоб не допустити суперечки.
• Необхідно відкидати непродумані рішення, а приймати до уваги лише обгрунтовані конкретні пропозиції.
• Учасники повинні отримувати слово лише з дозволу головуючого.
• Завжди повинен говорити лише один учасник.
• Головуючий повинен вислуховувати думку всіх опонентів.
• Керівник повинен прагнути до формулювання загальних підходів.
• Слід обмежувати спогади про минуле і відхилення від теми, які допускають окремі учасники. Нарада повинна послідовно крок за кроком просіватися до вирішення поставленої мети.
• Щоб уникнути непорозуміння, керівник повинен за необхідності уточнювати зміст повідомлення окремих учасників.
• Необхідно якнайчастіше підводити попередні підсумки для того, щоб продемонструвати учасникам, наскільки вони наблизились до мети.
• Гловуючий повинен економити час. Для цього на початку наради слід пояснити, що проблема може бути розв’язана у відведений час. Слід уникати затягування наради.
4. Завершення наради. На даному етапі необхідно певним чином зафіксувати єдину думку, до якої прийшли учасники наради. При цьому слід пам’ятати:
• Досягнутий на нараді результат формулюється коротко і конкретно.
• Необхідно ще раз нагадати про розбіжність в думках, не змінюючи при цьому домінуючої позиції.
• Доцільно відразу ж визначити зміст заходів, яких слід вжити для практичної реалізації прийнятого рішення, а також відповідальних за виконання та контролюючих осіб.
• Слід використати всі можливості для стимулювання учасників на виконання прийнятих рішень. Для цього необхідно подякувати за висловлені учасниками пропозиції і зауваження, висловити впевненість в тому, що прийняті рішення будуть виконані якісно і вчасно, побажати всім присутнім успіхів.
5. Аналіз наради. Після завершення наради доцільно проаналізувати її хід і результати. Для цього потрібно відверто відповісти на наступні запитання:
• Чого вдалося досягти і чого не вдалося досягти в процесі обговорення?
• Вчому причина помилок?
• Хто з учасників наради був активним, а хто пасивним і чому?
• Які висновки на майбутнє можна сформулювати на основі досвіду проведеної наради?
Типові помилки при пароведенні наради:
1) у проведенні наради не було потреби;
2) учасники не були поінформовані наперед, а тому не підготовились до наради як слід;
3) деяким учасникам не було потреби приймати участь в нараді, поскільки в них немає достатніх знань, досвіду, чи власних пропозицій з проблеми, яка обговорюється;
4) при формулюванні питань не були витримані приорітети;
5) важливі питання "губились" серед другорядних і не були в центрі уваги учасників;
6) не було достатньо часу для обговорення;
7) вибрано невдалий момент для наради;
8) невдало вибрано місце для проведення наради.

ДИСКУСІЯ
“Дискусія” - слово латинського походження, що означає дослідження, колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками.
Мета дискусії - виявити відмінності в розумінні питання і в товариській суперечці встановити істину, прийти до спільної точки зору. Дискусії можуть бути вільним  і керованими. Дискусія є доцільною і ефективною тоді, коли вона виникає на базі знань учасників з теми, яка розглядається.
Завдання дискусії:
1. Поглиблювати знання слухачів з теми, що розглядається.
2. Виявити заплутані питання.
3. Розвивати вміння аргументовано відстоювати свою точку зору, уважно й зважено вислуховувати думки опонентів.
4. Формувати й розвивати культуру обговорення спірних питань.
Головні правила ведення дискусії
1. Сперечатися по суті, пам’ятаючи, що головне в дискусії - аргументи, факти, логіка, доказовість.
2. Не допускати образливих реплік, не давати виступам оцінку, не нав’язувати свою думку. Поважати погляди опонентів, прагнути до того, що перш ніж критикувати, добре їх зрозуміти.
3. Виявляти стриманість у суперечках, чітко формулювати власні думки.
4. Намагатися встановити істину, а не демонструвати своє красномовство.
5. Виявляти самокритичність, уяіння з гідністю визнати недостатність своєї аргументації.
6. Постійно пам’ятати, що доблесть не в тому, щоб довести перевагу своєї ідеї, а втому, щоб відкинути помилкові судження і переконання, визнати істину.
Дискусія як спосіб передачі знань є методом із сталими традиціями. Дискусія належить до групи проблемних методів (підгрупа активізаційних методів) і має кілька своїх різновидів:
* дискусія, пов’язана з поясненням нового матеріалу;
* дискусія круглого столу;
* дискусія групова;
* дискусія оглядова (загальна);
* мозкова атака та ін.
Дискусія передбачає організований обмін думками і поглядами учасників групи з приводу даної теми, а також розвиває мислення, допомагає формувати погляди і переконання, виробляє вміння формулювати думки і висловлювати їх, вчить оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів, зважувати їх істинність.
Хід дискусії можна розподілити на такі етапи:
1. Вступ.  Формулювання проблеми, визначення її актуальності, спрямування виступів у потрібне русло.
2. Власне дискусія, суть якої - підвести до розв’язання проблеми.
3. Заключне слово викладача (підсумки).
Дискусія групова передбачає проведення дискусії в малих групах. При цьому тема для обговорення може бути одна або окремі її питання для кожної групи. За цими ознаками можна умовно виділити різновиди групової дискусії “А” і ”В”.
Структуру заняття, що проводиться методом дискусії “А”, можна провести у такому вигляді:
КРОК 1:
-Визначення проблеми.
- Поділ на групи.
- Вибір лідерів у групах.
- Надання учасникам джерел інформації та окреслення для них спільних завдань.
КРОК 2:
- Ознайомлення груп з конкретними завданнями.
- Аналіз вказаних джерел інформації (з точки зору потреб вирішення проблеми).
- Дискусія в групах над вибором визначеного завданням рішення.
- Прийняття визначеного вирішення і його обгрунтування в ході дискусії.
КРОК 3:
- Презентація лідерами висновків дискусії в групах.
- Вибір оптимального вирішення (в ходв загальної дискусії).
- Обгрунтування вибраного рішення.
- Підсумки.
Перший крок дискусії зводиться головним чином до того, щоб пояснити учасникам організаційні умови заняття. Поряд з цим дуже важливо визначити проблеми і джерела інформації. Доцільно також обгрунтувати  важливість правильних відповідей на питання теми, що розглядається. Для того щоб учасники могли вирішити задані проблеми, вони повинні мати певний полередній запас знань, а також можливість доступу до різних джерел інформації, серед яких:
1. Копії спеціально підібраних текстів.
2. Підручники.
3. Науково-популярна література.
4. Копії реальних документів із практичної діяльності.
5. Фрагменти магнітоіонних записів.
6. Фрагменти відеозаписів.
7. Інші джерела, що містять відповідний зміст.
Джерела інформації повинен підібрати сам викладач або доручити зробити це групі слухачів, з тим, щоб у кожного з них їх було достатньо. Крім джерел інформації, кожна група отримує в письмовій формі текст завдання яке є предметом дискусії.
Поділ на групи здійснюється з допомогою викладача таким чином, щоб у кожній малій групі кількість учасників була 4-5 чол., але не більше 7. Умови проведення роботи повинні бути підготовлені до початку заняття. Вибір лідерів здійснюється самими учасниками малих груп, а у випадках незгодиміж ними це питання вирішується за допомогою заняття.
Другий крок групової дискусії зорієнтований на роботу в групах, а за її організаціюй ефективність відповідають вибрані лідери груп. Наявні в групі джерела інформації можуть бути проаналізовані індивідуально кожним учасником. Якщо якогось джерела на всіх учасників груп не вистачає, то його слід використати колективно (наприклад, один слухач читає текст, а інші уважно слухають його зміст). Форму дискусії в групі пропонує лідер, він відповідає і за її хід. Лідер також представляє прийняте групою вирішення заданої проблеми. Для обгрунтування запропонованого рішення слід проаналізувати всі ті аргументи, які були вироблені в зоді дискусії. Протягом цього етапу викладач надає  весь потрбний час (приблизно 15-30 хв) в розпорядження лідерів груп.
Третій крок має загальний характер (оглядова дискусія), до головних елементів якого належать такі:
- презентація висновків обговорення в групах, яку проводять лідери цих груп.
- вибір оптимального вирішення питань, що є змістом даного заняття.
Висновки обговорень в групах мають бути представлені достатньо коротко, містити синтез висловлених у групі аргументів і певним обгрунтуванням.
У дискусії “А” загальне обговорення розпочинається відразу після представлення всіма групами результатів своїх внутрішніх дискусій. У загальному обговорення беруть участь як лідери, так і інші учасники груп. Вибір остаточного вирішення проблеми (оптимального варіанта) можна здійснити в одній із таких форм:
1. Голосування за представлені пропозиції.
2. Голосування за пропозицію, яка є синтезом кількох представлених ідей.
3. “Нав’язування” викладачем (на основі результатів обговорення) потрібного вирішення.
Може бути і ситуація, коли мають місце кілька рішень щодо вирішення окресленої проблеми. У такому разі замість одного рішення подається кілька алетернативних.
Особливо істотним, з точки зору ефективності навчання, елементом 3-го кроку групової дискусії є остаточне обгрунтування прийнятого вибору вирішення проблеми. Найкраще, коли всі важливі аргументи, наведені при виборі оптимального варіанта, сформульовані в ході дискусії самими слухачами, а роль викладача полягає тільки у їх узагальненні і остаточному сформулюванні обгрунтування. У випадку значних розбіжностей в аргументації обгрунтування здійснює викладач.
Підсумовуючи заняття, проведене методом групової дискусії, викладач:
1. Повертається до важливості усвідомлення мети заняття, поставленої перед слухачами.
2. Дає загальну оцінку роботи груп та лідерів.
3. Аналізуючи дискусію, називає найбільш активних учасників, які зробили вагомий внесок у розв’язання проблеми.
4. Виставляє оцінки найактивнішим учасникам.
Умови і структура проведення дискусії “В” є схожими до дискусії “А” . Різниця стосується лише основного змісту, що є предметом заняття. У дискусії “А” зміст обговорення є спільним для всіх груп та їх учасників. Групи користуються однаковими джерелами інформації. У дискусії “В” тема заняття також спільна для всіх, але кожна з груп обговорює різні аспекти проблеми.
Поетапна організація загальної дискусії також має дещо інший характер. Головним елементом тут є обговорення пропозицій, представлених лідерами груп:
Виступ лідера групи 1.
Дискусія щодо змісту виступу.
Виступ лідера групи 2.
Дискусія щодо змісту виступу і т. д.
 Відповідно до того, що кожна група обговорює різні питання теми, виникає потреба забезпечити їх різними джерелами інформації.
У дискусії “В” немає однозначного вирішення проблеми, їх є щонайменше стільки, скільки є малих груп. Інші елементи занять, проведених методом дискусії “В”, такі самі, як і описані вище в дискусії “А”. Отже, структуру проведення групової дискусії “В” можна подати  у такому вигляді:
КРОК 1:
* Окреслення головної (загальної) проблеми та підпорядкованих їй конкретних питань.
* Поділ слухачів на малі групи відповідно до кількості конкретних питань.
* Вибір лідерів груп.
* Надання групам джерел інформації і завдань (у письмовій формі).
Примітка: якщо поділ на малі групи та їх кількість є усталеними в даній навчальній групі, то викладачу доцільно підбирати і відповідну кількість завдань.
КРОК 2:
* Ознайомлення груп з відповідними завданнями.
* Аналіз джерел інформації.
* Дискусія над вибором шляхів вирішення завдання.
* Прийняття певного вирішення.
КРОК 3:
* Презентація висновків дискусії лідером групи 1.
* Обговорення пропозиції групи 1.
* Вибір шляхів остаточного вирішення проблеми, що обговорювалась в групі.
* Обгрунтування прийнятого рішення.
* Презентація висновків дискусії лідером групи 2.
* ...
* Підсумки.
Слід зазначити, що в ході проведення кроку 3 може виникнути ситуація, коли буде відчутне зниження зацікавленості тих учасників, які вже представили результати свого обговорення. Щоб запобігти цьому доцільно при формулювання мети заняття запланувати виконання спільного підсумкового завдання всіма учасниками обговорення, наприклад “програми дій”, “рекомендацій експертної ради” тощо.
Важливо, що успішне проведення дискусії значною мірою залежить від керівника дискусії, від того, чи встановлений психологічний контакт між ним і учасниками дискусії. Керівник повинен врахувати досвід і рівень загальноосвітньої і спеціальної підготовки учасників дискусії і передбачити, навколо яких питань може розгорнутися боротьба думок.
Керівник дискусії повинен:
а) знати проблему, склад слухачів, методику проведення дискусії;
б) уміти управляти дискусією, слухати виступаючих, аналізувати, робити висновки;
в) мати авторитет, бути тактовним.
Головні завдання керівника дискусії
(не обов'язково викладача):
* домогтися усвідомлення і підтримки групою мети і завдань дискусії;
* забезпечити учасників дискусії потрібною інформацією;
* стимулювати висловлення ідей, думок;
* спрямовувати дискусію у потрібне русло;
* намагатись, щоб усі мали можливість висловитися;
* з'ясувати заплутані питання;
* робити узагальнення і висновки.
Ведучий дискусії повинен поважати чужу думку, навіть якщо він не згоден з нею. Контролювати хід дискусії можна за допомогою додаткових запитань. Запитання мають бути чітко сформульованими, легко зрозумілими, тісно пов'язаними із суттю справи, логічно послідовними. У дидактичному відношенні найбільш корисні відкриті запитання (“чому...? що...? як...?”), на які можна відповісти однозначно “так” або “ні”.
Методичні рекомендації щодо проведення дискусії:
Визначте тему, зумовлену важливітю проблеми, практикою роботи організації (колективу).
Чітко сформулюйте мету дискусії, враховуючи особливості слухачів та їхню готовність до сприйняття цього матеріалу.
Складіть план підготовки та проведення дискусії.
Складіть список основної та допоміжної літератури і фактичного матеріалу з тем, що необхідно опрацювати до проведення дискусії.
Розробіть систему запитань (основних, додаткоих, коригуючих), які будуть икористані  ході дискусії.
Спрогнозуйте позиції та реакції опонентів. Сплануйте свою поведінку.
Підготуйте дидактичні матеріали для забезпечення ефективності дискусії.
Ознайомте учасників з вузловими питаннями дискусії, списком літератури, правилами проведення дискусії.
Якщо ви керівник дискусії, то:
* ставте запитання, на які може відповісти кожний учасник групи; трансформуйте загальні запитання в індивідуальні, поставте запитання перд групою, зробіть паузу для обдумування і адресуйте його конкретному учаснику;
* заохочуйте учасників дискусії до обміну думками між собою, а не дискутувати за схемою “ведучий - учасник”;
* подавайте проблемні ідеї, потім стежте за ходом їх реалізації;
* під час дискусії періодично резюмуйте її проміжні результати, що дасть змогу зосередити увагу на основних положеннях утримувати дискусію на правильному шляху, надавати учасникам можливість висловити судження, які були упущені, але мають суттєве значення;
* особливо звертайте увагу на той момент, коли висловлюються суперечливі або помилкові думки. У випадку незгоди з певним судженням, пропонуйте запитання для загального обговорення;
* якщо дискусія відхиляється від теми, зверніть увагу на це відхилення, вкажіть, як і коли можна продовжити пошук необхідного рішення даного питання, і запропонуйте повернутись до головної теми;
* вкінці дискусії зробіть ефектне узагальнення, зробіть належні висновки, вкажіть, до чого може призвести інша позиція, відмітьте всі ідеї групи.
Участь у дискусії дає змогу “синтезувати і систематизувати знання для аналізу практичної ситуації”, “виявити різнопланові підходи до вирішення проблеми”, “проаналізувати багато конструктивних ідей і пропозицій для пошуку стратегічних і оперативних рішень”. Необхідність активного спілкування в колективі виробляє вміння сперечатися, відстоювати свою точку зору, доводити свою позицію. Важливим є творчий характер дискусії, адже кожний прагне запропонувати щось нове, відкидаючи негативні настанови, стереотипи. Велике значення має колективний характер обговорення і прийняття рішення, оскільки кожна група працює над своїм аспектом, а в результаті ми отримуємо цілісне рішення проблеми.

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ
 Дидактична гра — метод імітації (наслідування, відображення) прийняття управлінських рішень в різноманітних ситуаціях шляхом гри (програвання, розігрування) за правилами, що вже вироблені або виробляються самими учасниками.
Дидактичні ігри пов’язані насамперед з двома особливостями навчального процесу: проблемністю навчання та навчанням через дію.
Проблемність реалізується через самостійне вирішення студентом поставленої проблеми (завдання) за умови недостатності необхідних знань, коли він змушений самостійно опановувати новий зміст або знайти нові зв’язки між уже засвоєними відомостями. При цьому формуються нові уміння через реалізацію процесу діяльності, тобто відбувається навчання через дію.
Р. Майдмент та Р. Бронштейн стверджують: "Гра — це діяльність, що полягає в інтеракції між окремими учнями або групами учасників, об’єднаними для реалізації певних цілей. Групи слухачів визначаються за правилами гри"*. Дж. Колеман вважає, що в ході дидактичної гри учень привласнює собі певні уміння або обсяг інформації, які необхідні для реалізації цілей гри**.
Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм засвоєння матеріалу, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії людей, продуктивної форми спілкування з елементами змагання, невимушеності, непідробної цікавості. Гравці пізнають, , запам’ятовують нове, орієнтуються в нових ситуаціях, розвивають свою увагу, фантазію. Навіть найпасивніші докладають зусиль, щоб не підвести товарищів по грі. При цьому спілкування є головним енергетичним джерелом гри, яке підсилює її емоційний бік.
Аналіз ідей, що реалізуються в процесі гри, дає змогу учасникам перевірити альтернативні рішення, вичвити свої сильні та слабкі сторони при взаємодії з іншими людьми і провести аналіз припущених помилок, що надалі дозволяє значно краще вирішувати питання в аналогічних реальних ситуаціях.

Основні поняття, що характеризують дидактичні ігри:

— Об’єкт, що моделюється, — установа, підприємство, цех, дільниця, відділ та ін.
— Процес, що моделюється, — проектування, управління, підготовка виробництва тощо.
— Проспект гри — у якому розкривається концепція гри, її загальний зміст і умови застосування; вказується, для чого необхідне її проведення, діяльність яких посадових осіб моделюється, для якої аудиторії призначена гра.
— Сценарій, у якому характеризується об’єкт діяльності, визначаються ролі, описуються правила гри.
— Ігрова обстановка — форми взаємодії гравців у процесі гри (за допомогою ігрових предметів, використання документів, ЕОМ).
— Регламент — порядок розігрування частин гри, характеристика часу проведення.
— Адміністратор — особа, яка очолює групу організаторів для проведення гри.
— Ігрові команди — групи гравців з конкретними ролями.
— Група експертів — група компетентних осіб, яка створюється для вирішення можливих ситуацій та непорозумінь.
— Ігрова діяльність — діяльність, пов’язана з функціонуванням гравців як представників тих чи інших організацій або їхніх підрозділів, що беруть участь у грі.
— Діяльність з приводу гри — обговорення, зауваження з приводу гри, проблеми, що вивчається, між гравцями, іншими учасниками гри.
— Ігрова роль — відображення деякої реальної ролі або їх сукупності у грі.

Принципи побудови дидактичних ігор*

1. Наочність і простота конструкції (моделї). Не слід намагатися відобразити у грі всі функції і процедури управління реальною господарською діяльністю ("Зневажати зневажуване").
2. Автономність тем і фрагментів гри, що вимагає певної гнучкості структури гри, з тим, щоб окремі її частини могли розігруватись відносно самостійно. Все це дозволяє "налаштовувати гру" для конкретного складу її учасників.
3. Можливість подальшого вдосконалення і розвитку конструкції (моделі) гри. "Відкритість" ігрової моделі, що дозволяє їй стати окремим блоком і входити в інші, більш складні конструкції гри.
4. Раціональне поєднання в ігровому експерименті ігрової діяльності і діяльності з приводу гри. Гра є своєрідним полігоном, основою для діяльності з приводу гри. Ігри призначені для аналізу і визначення шляхів і способів вдосконалення управління певною системою, для прийняття оптимальних рішень в даній конкретній ситуації. Ця мета може бути рекалізована в процесі діяльності з приводу гри.
5. Максимальне звільнення учасників від рутинних ігрових процедур. Це дає змогу більше уваги  приділяти аналізу і обговоренню проблем, що розглядаються.
6. Максимальне використання готових розробок, у тому числі програми для ПК, економіко-математичних моделей і т.д. Успішне проведення гри досягається у тому разі, коли в матеріалах для проведення гри міститься добре продумана й ретельно відпрацьована методика обробки і систематизації ігрової та експертної інформації.
7. Спрямованість всіх елементів гри на розв’язання проблеми, що розглядається. Проведення гри не є самоціллю. Кожна дидактична гра покликана допомогти у вирішенні певної проблеми, прийнятті оптимального рішення, ефективному засвоєнні певної навчальної інформації тощо.

ДІЛОВА ГРА
Ділова гра - це метод навчання професійній діяльності шляхом її моделювання, близького до реальних умов, з обов’язковим динамічним розвитком ситуації, задачі чи проблеми, що розв’язується в суворій відповідності з характером рішень та дій її учасників.
В процесі ділової гри відбувається діалог на професійному рівні, зіткнення думок і позицій, взаємна критина гіпотез і пропозицій, їх обгрунтування й зміцнення , що веде до появи нових знань, сприяє набуттю досвіду вирішення професійних задач і психолого-педагогічних ситуацій.
Процес створення гри включає ряд етапів, що вимагають здійснення певних досліджень та розробок.
1. Вибір теми гри.
Тема гри повинна мати у своєму змісті психолого-педагогічну ситуацію або завдання, для вивчення яких доцільно використати гру.
2. Визначення типу за призначенням (для навчання, з дослідницькою метою, для прийняття рішень, проектування, з кадрових питань).
3. Виділення цілей конструювання (коротко характеризується мета гри, визначається обсяг знань, якими повинні володіти учасники гри до її початку).
4. Аналіз головних закономірностей, зв’язків, відносин у моделюючій діяльності, виходячи з проблеми, яка лежить в основі гри.
5. Виділення ролей між учасниками гри необхідно проводити з врахуванням їх особистих даних, знань і здібностей. Водночас важливо, щоб ролі, які виконує кожен учасник, не залишалися незмінними у всіх іграх. Для підвищення відповідальності й активності учасників з їх числа необхідно виділити рецензентів кожної ролі, опонентів і групу експертів або оцінювачів.
Особливе місце відводиться викладачу, який вирішує спірні питання, які виникають в ході гри, контролює дотримання певного ігрового режиму і оцін.є діяльність кожного учасника.
6. Створення переліку рішень, які можуть приймати гравці.
7. Деталізація сценарію, формування впливів навколишнього середовища.
Оскільки в основі гри лежить модель події, ситуації навчально-виховного процесу, то ця модель повинна бути створена заздалегідь. Послідовність етапів гри має відповідати тій, що існує в реальній дійсності. Розроблена гра має пройти експериментальну перевірку. За результатами цієї перевірки здійснюється остаточна доробка ділової гри, а також підготовка керівника (ведучого) до її проведення.
8. Формування правил, розподіл рішень між гравцями. Уточнення основних станів.
Кожен учасник одержує певну інструкцію, де послідовно викладені завдання, які він має реалізувати по всіх етапах гри.
9. Формулювання системи заохочень. Для кожної гри розробляється  система стимулювання. Слід конкретно вказати по кожному учаснику, за що він заохочується або штрафується у процесі гри, а також правила підрахунку результатів гри в цілому.
10. Проведення гри: Оцінка прийнятих рішень і визначення переможців у діловій грі.
11. Підведення підсумків ділової гри.
Для ефективного проведення гри необхідно мінімально 2, максимально 4 години в один день. Оптимальна кількість питань (завдань) для розгляду така ж. Але після підведення підсумків за перші дві години перерозподіляються рольові функції між учасниками гри.
При аналізі ділової гри слід мотивувати оцінювання розв’язання проблем. Такий підхід сприяє навчанню спеціалістів на прикладах, наближених до реальних а також визначає можливі варіанти усунення помилок.

АУКЦІОН
Аукціон - це форма творчого “продажу“ - “купівлі“ певних ідей, думок, винаходів.
Мета проведення: пошук ефективних форм, творчого підходу до вирішення проблем навчально-виховного процесу, підтримка новаторства, винахідництва.
Розрізняють аукціони інтелектуальні, аукціони знань, аукціони ідей, методичні аукціони .
Інтелектуальний аукціон. На такому аукціоні “продають “і “купують“ твори мистецтва, книги, платівки.
“Купівля“ здійснюється, якщо хтось із гравців правильно відповість на запропоновані ведучим питання. Наприклад: “Продається платівка з музикою Чайковського. Придбати її може той, хто назве найбільшу кількість творів цього композитора“.
Акціон знань. Метою такого аукціону є: активізувати засвоєння певних понять з певної теми, проблеми, конкретного предмету, зацікавити до пошукової роботи.
Методичний аукціон. На такому аукціоні “продаються“ і “купляються“:
- творчі ідеї педагогів-новаторів;
- досвід роботи з певної проблеми;
- методична розробка уроку;
- інновація з певної проблеми.
“Купити“ може той, хто обгрунтовано і професійно докаже доцільність впровадження тої чи іншої запропонованої ідеї у навчально-виховний процес з передбачуваною результативністю.
Метою даного аукціону є: розширити і поглибити знання педагогів з конкретної методичної теми, удосконалити педагогічну майстерність, ознайомити з передовим педагогічним досвідом, з педагогами-новаторами.
Організація проведення аукціону:
- обрання “акціонерного товариства“;
- обрання ведучого з числа членів “товариства“;
- визначення завдань учасниками гри (опрацювати необхідну літературу, проаналізувати ППД з даної проблеми);
- добір необхідного реквізиту (трибуна для ведучого, гонг,дерев’яний молоток, таблиця для учасників з порядковими номерами, картки для учасників, призи переможцям).
“Акціонерне товариство“ готує питання, збирає запропоновані творчі ідеї, розробки, ППД, визначає категорію учасників аукціону, час та місце проведення, розробляє умови та правила аукціону. За один -два тижні до проведення аукціону через засоби масової інформації, стенди, афіші доводяться умови проведення, правила, а також ідеї, які будуть “продаватися“.
В аукціоні можуть брати участь як окремі вчителі, так і колективи в особі представника.
Перед початком аукціону всі бажаючі купляють таблички з номерами, які дають їм право брати участь у “торгах“. Щоб купити ці таблички, необхідно дати відповідь на певне питання по проблемі, або запропонувати питання.
В ході аукціону ведучий оголошує до продажу певну ідею, розробку. Після кожної аргументованої відповіді рахує до трьох.
Якщо до рахунку три і удару гонга ніхто з гравців не зголошується давати відповідь, ідея вважається “проданою“.
“Акціонерне товариство“ картками різних кольорів оцінює відповіді. Оцінки фіксуються на табло.
Хто з учасників отримав кращі оцінки, нагороджується призом і оголошується переможцем.
На закінчення аукціону пропонується обмін думками.
Зворотний зв’язок: впровадження в життя нових передових технологій, ППД, методичних розробок .

МЕТОДИЧНИЙ ФЕСТИВАЛЬ
Методичний фестиваль - багатопланова разова форма методичної роботи з великою аудиторією педагогів та методистів, що передбачає пропаганду ППД і ставить за мету обмін досвідом роботи, впровадження нових педагогічних знахідок. На фестивалі ознайомлюються з кращими зразками педагогічного досвіду, нестандартними уроками та іншими формами навчально-виховної роботи, які виходять за межі традицій та загальних стереотипів.
Технологія проведення. Сценарій проведення методичного фестивалю залежить від його мети та наявності інтелектуально підготовлених педагогічних та методичних працівників, які його організовують. Технологію використання цієї форми методичної роботи  можна подати у вигляді послідовності наступних етапів:
1 етап. Оголошення зазделегіть теми методичного фестивалю та відбір його учасників (за бажанням, з врахуванням рівня інтелектуальної та педагогічної підготовки). Заявка про участь у фестивалі теж подається заздалегіть.
2 етап. Підготовчий, куди входить планування і складання сценаріїв окремих виступів та оформлення спеціальних стендів (плакатів) та іншого наочного обладнання.
3 етап. Формування експертної групи (що повинна складатися з висококваліфікованих педагогів та методистів, 4-5 чоловік) - суддівської колегії, завдання якої полягає у визначенні авторів кращих ідей - лауреатів фестивалю.
4 етап. Основна частина фестивалю - власне демонстрація запланованих виступів з попереднім вступним словом ведучого фестивалю, у якому подається коротка характеристика теми та стислий сценарій фестивалю (тобто ті ідеї, що будуть на ньому представлені). Під час фестивалю працює кругова панорама методичних знахідок, ідей. На цій своєрідній виставці їхні автори дають бажаючим консультації біля підготовлених стендів (плакатів).
5 етап. Підбиття підсумків методичного фестивалю та оголошення його лауреатів.
Зворотний зв’язок. В процесі проведення методичного фестивалю його учасники мають можливість побачити значну кількість навчально-методичних прийомів та ідей на практиці, взяти участь в обговоренні актуальних методичних проблем, почути відгуки про представлені власні виступи та ідеї, проаналізувати їх з іншими колегами. Відповідно, спрацьовує ефект зворотного зв’язку між продукуванням (представлення) та реакцією аудиторії (аналіз та обговорення) щодо передових методичних ідей, що сприяє вирішенню конкретних навчально-методичних завдань та проблем, розвитку та вдосконаленню педагогічної думки.

МЕТОДИЧНИЙ ТУРНІР
Методичний турнір є нетрадиційною колективною формою роботи з педагогічними працівниками, спрямованою на пошук, розвиток, підтримку прогресивного педагогічного досвіду або пошук нових ідей, шляхів вирішення актуальних проблем освіти.
Підготовка до проведення турніру розпочинається за 1,5-2 місяці з підбору завдань-задач, зміст яких повідомляється усім зацікавленим установам. На місцях для попереднього розв’язку цих завдань формуються команди у складі не менше 4-х чоловік. При значній клькості задач склад команд доцільно збільшити до 6-8 осіб. В ході опрацювання командавизначає доповідача або співдоповідачів з кожної окремої задачі, під час самого турніру для цих учасників організується особиста першість.
Для проведення турніру формується журі з числа компетених у визначених проблемах педагогів, методистів; обирається ведучий, який брав участь у підготовці завдань і одночасно є членом журі; формується лічильна група, завданням якої є підрахунок балів, визначення рейтингу команд і окремих учасників, переможців у командному заліку й особистій першості.
Турнір проводиться в 3 етапи у вигляді захистів методичних ідей: чвертьфінали, півфінали, фінал. Якщо кількість команд незначна (4-6), достатньо провести лише 2 етапи.
У чвертьфінальних, півфінальних захистах зустрічається 3 команди, для яких жеребкуванням визначається функціональна роль: доповідача, опонентачи рецензента.
Для висвітлення свого варіанта розв'язку задачі (проблеми) команді-доповідачу надається до 7 хв. Команда-опонент може дати доповідачу запитання (до 3 хв) для з’ясування окремих найсуттєвіших моментів або недостатньо висвітлених, на їх думку, шляхів розв’язку. Після цього у своєму виступі тривалістю до 5 хв. опонент аналізує запропонований розв’язок, відмічаючи сильні сторони доповіді і найсуттєвіші недоліки. Опонент не пропонує власний розв’язок задачі. Після його виступу проводиться дискусія між обома командами.
Рецензент має право задати доповідачу й опоненту питання для глибшого з’ясування суті розв’язку і в своєму виступі (до 3 хв.) дає оцінку розумінню обговорюваної проблеми доповідачам й опонентам.
Протягом однієї  зустрічі розв’язується 3 задачі, перелік яких визначається жеребкуванням, і кожна команда одержує можливість виступити в різних ролях.
Журі оцінює роботу команд за 3-бальною шкалою. При цьому середній бал доповідача збільшується в 3 рази, опонента - у 2 раза. Преможцем стає команда, яка за підсумками трьох дій набрала найбільшу суму балів. У випадку, якщо у півфіналі чи фіналі беруть участь лише 2 команди, роль рецензента опускається.
Команда-доповідач протягом турніру може відмовитися від розв’язання однієї задачі повністю, ще двох задач тимчасово без пояснення причин відмови. При наступних відмовах нарахування балів здійснюється з коефіцієнтом 0,8; 0,6; 0,4 відповідно.
В ході чвертьфінальних, півфінальних, фінальних захистів команда не може двічі виступати доповідачем чи опонентом по одній і тій же задачі.

ЗАХИСТ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ
–нова форма групової методичної роботи, пов’язана із попередньою розробкою та наступним публічним захистом інноваційних підходів до вирішення певної педагогічної проблеми.
Метою організації і проведення такого заходу є:
1) розробка нових підходів до вирішення педагогічних проблем, конкретних педагогічних технологій, спрямованих на вдосконалення навчально-виховного процесу;
2) підготовка методичних кадрів до інноваційної діяльності в освіті;
3) формування банку даних про інновації, їх аналіз та експертиза.
Проектування - науково обгрунтоване визначення системи параметрів майбутнього педагогічного об’єкта або якісно нового стану проекту - прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об’єкта, стану чи процесу в єдності із способами його досягнення.
Проектування передбачає системне дослідження перспектив розвитку певного педагогічного об’єкта чи явища і включає з’ясування як передбачуваних проблем, так і засобів їх розв’язання.
Проект вважають інноваційним, якщо в ньому запропоновані нові шляхи у розв’язанні часткових і загальних педагогічних проблем, нові форми, методи, прийоми,система діяльності, раніше невідомі педагогічній науці, шкільній практиці, або передбачається суттєва модифікація вже відомих шляхів стосовно вирішення сучасних завдань.
Технологія розробки та захисту інноваційного проекту може бути представлена у вигляді послідовного здійснення серії таких кроків:
1. Підготовчий етап
1.1. Визначення тематики і рівня інноваційного проекту.
Змістом інноваційного проекту можуть бути педагогічні процеси в конкретному навчально-виховному закладі (розробка цільового проекту розвитку загальноосвітньої школи, ліцею, гімназії тощо) чи актуальні проблеми та перспективи розвитку системи освіти на районному рівні (розробка проекту регіональної освітньої політики, нових освітніх технологій, навчально-методичних комплексів, засобів контролю і оцінки спроектованої системи, формування управлінської і сервісної структури та ін.).
За напрямами діяльності інноваційні проекти можуть бути:
а) навчальні, спрямовані на вирішення актуальних дидактичних проблем;
б) виховні, спрямовані на вирішення актуальних проблем виховання;
в) розвивальні, спрямовані на розвиток певних характеристик об’єктів діяльності;
г) організаційні, спрямовані на впровадження нових моделей організації діяльності;
д) методичні, спрямовані на вирішення проблем методичного характеру;
е) просвітницькі, покликані вирішувати проблеми педагогічного всеобучу батьків;
є) матеріально-технічні, спрямовані на створення та зміцнення матеріальної бази школи, обладнання й оформлення приміщень, вирішення господарських проблем.
Тема конкретної інноваційної програми вибирається авторами (методистами чи вчителями) самостійно, виходячи з власного досвіду, попередніх теоретичних доробок, специфіки та конкретних запитів чи потреб навчального закладу або регіону.
1.2. Створення робочої групи, розподіл обов’язків, завдань, забезпечення необхідними ресурсами.
1.3. Розробка структури інноваційного проекту та календарного плану роботи над ним.
Структура інноваційного проекту повинна передбачати розкриття таких питань:
• Обгрунтування актуальності вибраної теми (проблеми).
• Аналіз стану і тенденцій зміни педагогічної системи відповідно до прогнозу змін соціального замовлення.
• Результати проблемно-орієнтованого (відповідно до тематики проекту) аналізу педагогічної системи та пріоритетних проблем, що вимагають нововведень.
• Концепція нової моделі педагогічної системи.
• Стратегія та основні завдання переходу до нової моделі педагогічної системи.
• Конкретизація завдань ближнього етапу розвитку педагогічної системи в інноваційному режимі функціонування.
• Обґрунтування плану дій щодо реалізації інноваційного проекту.
2. Основний етап
 2.1. Аналіз і прогноз впливу на педагогічну систему зовнішнього середовища, соціального замовлення.
2.2. Аналіз вихідного стану і тенденцій змін педагогічної системи.
2.3. Проблемний аналіз стану педагогічної системи.
2.4. Розробка концепції (моделі) оновленої педагогічної системи.
2.5. Розробка стратегії і завдань переходу до нової
моделі педагогічної системи.
2.6. Конкретизація цілей першого етапу переходу до нової моделі.
2.7.  Розробка плану реалізації інноваційного проекту.
2.8. Загальне редагування і оформлення плану інноваційного проекту.
3. Завершальний етап
3.1. Експертиза та обговорення проекту в колективі.
3.2. Зовнішня незалежна експертиза.
Експертна оцінка інноваційного проекту здійснюється на основі таких параметрів та показників:
А. Мотиваційна сторона: новизна (теоретична, практична, суб’єктивна); актуальність (для всієї системи освіти, частково для системи освіти, для одного чи декількох компонентів системи освіти); можливість реалізації (у змісті освіти, в освітніх технологіях, у формах і методах роботи).
Б. Змістова сторона: перспективність (у найближчий час, у недалекому майбутньому, в далекому майбутньому); мобільність (швидко адаптується, посередньо адаптується, повільно адаптується); цілісність (повна модернізація системи освіти, значна модернізація , часткова модернізація).
В. Операційна сторона: результативність (значно підвищує рівень розвитку учнів, посередньо підвищує, незначне підвищення рівня розвитку учнів); надійність (стабільність у роботі членів педагогічного колективу, незначні зрушення, відсутність позитивних зрушень в роботі колективу); економічність (вимагає додаткового фінансування, потребує незначного фінансування, вимагає значного додаткового фінансування).
3.3. Представлення проекту на захист. Офіційна експертиза.
Зміст представленого на захист  проекту повинен включати в себе такі розділи:
• Назва проекту.
• Мета проекту.
• Смислова частина:
- Модель об'єкта діяльності (структура, принципи внутрішньої організації та особливості функціонування об'єкта, теоретичне обґрунтування проблеми).
- Технологія (основні шляхи досягнення мети проекту та їх обґрунтування на основі досягнень сучасної науки та передового педагогічного досвіду).
- Параметри стану об'єкта, система контролю за ним, реальний та очікуваний стан об'єкта.
• Кадрове забезпечення інноваційного проекту.
• Організаційне забезпечення проекту.
• Матеріально-технічна база.
• Фінансове забезпечення проекту.
• Операційна частина (конкретні заходи суб'єктів: зміст, учасники, дата, відповідальні за виконання).
3.4. Захист інноваційного проекту.
До участі в захисті допускаються групи авторів інноваційних проектів, які пройшли попердньо організаційну експертизу.
Жеребкуванням визначається порядок виступу команд (робочих груп), які в короткій формі повинні розкрити зміст розробленого проекту та стратегії його реалізації.
Члени інших команд виступають в ролі опонентів, ставлячи запитання щодо тих чи інших положень запропонованого проекту.
Для оцінки представлених на захист інноваційних проектів і визначення команд-переможців створюються журі з числа представників органів управління освіти, методистів адміністрації навчальних закладів, кращих вчителів-практиків, представників громадськості.
Оцінюючи інноваційний проект, члени журі повинні враховувати такі його характеристики:
1) актуальність, доцільність та привабливість нової моделі розвитку педагогічної системи;
2) колективний характер підготовленого проекту;
3) авторський характер: індивідуальність, оригінальність та новизна, глибина інноваційних перетворень;
4) логічна культура, системність, наявність чіткої внутрішньої структури та зв'язків;
5) чіткість викладу, коректність використаної термінології;
6) повнота структури, інформаційна достатність;
7) культура оформлення.
Опонування інноваційного проекту може здійснюватися на основі аналізу того, наскільки автори:
- чітко обгрунтували вихідні позиції;
- охопили всі важливі фактори, які впливають на розвиток педагогічної системи:
- врахували існуючі об'єктивні та суб'єктивні суперечності, притаманні педагогічним явищам;
- активно використовували засвоєні науково-педагогічні знання і прогресивний педагогічний досвід;
- будували інноваційну модель, виходячи з єдиних позицій, єдиного розуміння сутності і закономірностей розвитку педагогічних систем;
- послідовно проводили певну систему поглядів і переконань;
- розробили оптимальний варіант інноваційної моделі, адекватну стратегічним завданням реформування освіти;
- досягали оптимальногопоєднання аспектного і цілісного (системного) підходів до педагогічних явищ і процесів;

- підвищили власний науково-методичний рівень.

Довідник завуча: планування

I. ПЛАНУВАННЯ

1. Заступник директора комплектує класи.

2. Складає разом із директором школи план роботи школи на рік, навчальні півріччя.

3. Керує складанням тематичних планів учителів, затверджує їх. Систематично контролює складання поурочних планів і дає вказівки про якість цих планів, учить планувати навчальний процес.

4. Складає розклад уроків і позакласних занять, розклад консультацій та інших додаткових навчальних занять для учнів.

5. Організує заміну вчителів, які не вийшли на роботу, веде книгу обліку заміщених уроків. Веде та підписує табель для нарахування заробітної плати вчителям.

6. Відвідує уроки, консультації, класні виховні заходи, аналізує їх, дає методичні вказівки. Як правило, завучі повинні здійснювати 6-8 контрольних процедур у тиждень (перевірка уроків, класних журналів, факультативів тощо).

7. Організує та контролює застосування на уроках ТЗН.

8. Разом із директором школи складає графік внутрішньошкільного контролю, що включає різного роду перевірки навчальних досягнень учнів, терміни перевірок, відповідальних за перевірку, підсумкове оцінювання.

9. Контролює виконання навчальних програм.

10. Організує методичну роботу у школі, узагальнення й поширення педагогічного досвіду.

11. Перевіряє ведення класних журналів. щоденників, зошитів учнів.

12. Здійснює контроль успішності й поведінки учнів.

13. Контролює виконання рішень і постанов, що відносяться до сфери діяльності завуча.

14. Здійснює особистий контроль над групою учнів з низькою успішністю або відхиленнями від норм поведінки.

15. Допомагає в роботі виробничої комісії місцевого комітету.

16. Організує самоосвітню роботу вчителів.

17. Приймає відвідувачів.

Організаційні та методичні документи

1. План роботи школи, у тому числі графік навчального процесу та внутрішньошкільного контролю.

2. Розклад навчальних занять.

3. Графік написання контрольних робіт.

4. Плани роботи методичних об'єднань.

5. Графік роботи гуртків.

6. Режим дня.

7. Правила внутрішньошкільного розпорядку для учнів.

8. Єдиний орфографічний режим.

9. План роботи батьківського лекторію.

10. План проведення традиційних заходів.

11. Тематичні плани.

12. Плани класних керівників.

13. Журнал обліку відвідуваності школи учнями.

Документація завуча школи

1. Графічне планування:

а) розклад уроків;

б) розклад гурткових занять;

в) графік контрольних робіт;

г) розклад роботи вихователів ГПД;

д) розклад роботи шкільних, районних семінарів, нарад;

е) графік занять учителів на міських курсах.

2. Папки:

а) план роботи школи;

б) план роботи завуча на рік, на місяць (на тиждень);

в) план роботи М/ПРО, наступності в д/с;

г) копії відомостей на зарплату;

д) реєстрація замін;

е) інструкції, накази (картотеки на них);

ж) зведення успішності за роками;

з) методична робота: плани, протоколи.

3. Журнали:

журнал пропусків і заміни уроків (пронумерований, скріплений підписом директора школи та печаткою школи).

4. Зошити:

а) щомісячне планування роботи завуча;

б) запис відвіданих уроків (краще на окремих аркушах);

в) облік підвищення кваліфікації та самоосвіти;

г) індивідуальні співбесіди з учителями;

д) наради у школі, районі. Тести, аналізи адміністративних, районних і міських контрольних робіт;

е) списки учнів - за класами, секції, гуртки, ГПД;

ж) перевірка класних журналів:

• виконання програми;
• контрольні та практичні роботи;
• екскурсії;
• ТЗН;
• домашнє завдання - кількість та якість;
• позакласне читання;
• опитування учнів, опитування учнів з низькими навчальними досягненнями;
• перевірка щоденників, зошитів, навчальних планів.

Відвідуваність учнів (щоденний контроль відвідуваності «важких» учнів).

Рух учнів, первинний запис дітей. Узагальнення досвіду школи, передового досвіду.

Тижнева циклограма заступника директора школи

ПОНЕДІЛОК

Робота з педагогічними кадрами: педради, наради при директорі, при завучі, інструктивно-методична нарада, педчитання, науково-практичні конференції. Відвідування уроків (1).

ВІВТОРОК

Методичний день: засідання методради, М/О, кафедр та ін. Перевірка зошитів, робота з бібліотекою, з нормативними документами. Відвідування уроків (1).

СЕРЕДА

День роботи з дитячими колективами: засідання учкому, підготовка марафонів, злетів, олімпіад. Індивідуальна робота з учнями. Відвідування уроків (1-2).

ЧЕТВЕР

Виробничі наради, рейди з перевірки стану кабінетів. Робота зі щоденниками й особистими справами учнів, ГПД, факультативи, гуртки. Робота з молодими фахівцями. Відвідування уроків (1).

П'ЯТНИЦЯ

Робота з батьками: зустрічі, засідання комітетів, організація консультацій для батьків. День нарад у районі (третя п'ятниця місяця).

План роботи завуча початкових класів

I. Основні напрями в роботі

Школа здійснює свою діяльність за такими напрямами:

1. Робота педагогічного колективу з виконання Закону «Про освіту».

2. Робота з педагогічними кадрами та підвищення їхньої кваліфікації.

3. Керівництво навчально-виховним процесом.

4. Система внутрішньошкільного процесу.

5. Спільна робота школи, родини, громадськості.

6. Педагогічна пропаганда.

7. Зміцнення матеріальної бази.

8. Фінансово-господарська діяльність.

9. Організаційно-педагогічна діяльність.

II. Робота з виконання закону «Про освіту»

1. Провести облік дітей мікрорайону (рейд по всеобучу).

2. Скласти список шестиліток.

3. Перевірити обліковий склад учнів за класами.

4. Перевірити забезпеченість підручниками

5. Провести організаційні батьківські збори в перших класах.

6. Провести батьківські збори за підсумками першого навчального тижня в перших класах.

7. Організувати безкоштовне харчування, зібрати документацію.

8. Організувати матеріальну допомогу родинам, які її потребують.

9. Записати учнів у 1-й клас.

10. Організувати групи та класи подовженого дня.

11. Виявити учнів, які не відвідували дитячий садок.

12. Організувати контроль безкоштовного харчування.

13. Проводити роботу з «важкими» дітьми та родинами:

а) створити картотеку на «важких» учнів;

б) проводити індивідуальні бесіди з учнями та їхніми батьками;

в) обстежувати вдома «важких» учнів»;

г) організувати контроль відвідуваності, успішності, поведінки учнів;

д) організувати контроль відвідуваності «важких» учнів ГПД, гуртків, їх участі в позакласних заходах;

е) організувати контроль роботи вчителя на уроці та в позаурочний час;

ж) залучити батьківський комітет до роботи з «важкими» дітьми.

14. Організувати щоденний контроль відвідуваності уроків.

15. Організувати контроль здійснення медичного нагляду та стану здоров'я:

а) оформлення «сторінок здоров'я» у класних журналах;

б) обстеження хворих дітей психоневрологом;

в) навчання вдома.

16. Провести обстеження дітей медико-педагогічною комісією.

III. Робота з педагогічними кадрами, підвищення їхньої кваліфікації

1. Скласти картотеку на вчителів і вихователів.

2. Скласти перспективний план підвищення кваліфікації вчителів через ВНЗ, лекції-консультації.

3. Організувати роботу з молодими фахівцями (індивідуальні бесіди та консультації, надання практичної допомоги, наставництво).

4. Продовжити роботу педагогічного колективу з теми. Поширити й узагальнити досвід учителів школи:

а) відкриті уроки;

б) виступ на педраді, М/О;

в) взаємовідвідування уроків;

г) нагромадження практичного матеріалу.

5. Здійснювати керівництво методичною роботою:

а) забезпечити методичне об'єднання рекомендаціями зі змісту й організації методичної роботи;

б) скласти графік відвідування уроків, графік взаємовідвідування уроків;

в) надавати методичну допомогу у проведенні відкритих уроків, відкритих занять у ГПД, у складанні доповідей;

г) проводити індивідуальні бесіди з учителями з тематики самоосвіти;

д) провести інструктаж із правильного ведення документації М/О;

е) відвідувати уроки та заняття ГПД з метою надання методичної допомоги вчителям і вихователям.

IV. Керівництво навчально-виховним процесом

1. Організація та проведення тематичних нарад при завучі:

а) інструктаж зі складання тематичного, календарного планування, планів виховної роботи, з ведення документації, про збереження підручників і зошитів;

б) про підготовку до шкільних педчитань з теми;

в) практична спрямованість методичної роботи у школі, про підготовку до огляду кабінетів;

г) організація, зміст, методика роботи зі слабовстигаючими учнями;

д) організація роботи з наступності 3-4-х класів;

е) організація повторення на уроках і в ГПД;

ж) про організацію роботи з майбутніми першокласниками;

з) про закінчення навчального року.

2. Розширення й поглиблення знань учнів з навчальних предметів у позаурочний час:

а) організація роботи предметних гуртків;

б) організація змісту занять за інтересами ГПД;

в) організувати зв'язок бібліотекаря з учителями з організації позакласного читання.

3. Позакласна виховна діяльність:

а) організація позакласних заходів;

б) методична допомога у проведенні свят.

4. Організація роботи з попередження й подолання недостатнього рівня навчальних досягнень:

а) індивідуалізація та диференціація навчання;

б) вивчення системи роботи над помилками;

в) організація перспективності навчання.

5. Посилення суспільно-корисної спрямованості уроків праці.

Профорієнтаційна робота:

а) здійснення міжпредметних зв'язків;

б) організація виставок творчих робіт учнів.

V. Спільна робота школи, родини та громадськості. Педагогічна пропаганда

1. Індивідуальна робота з «важкими» учнями та родинами.

2. Індивідуальні бесіди з батьками учнів.

3. Тематика батьківських зборів.

4. Консультації для батьків учнів зі слабкими навчальними досягненнями.

5. Лекторій для батьків.

6. Зв'язок з опорним пунктом міліції.

VI. Система внутрішньошкільного контролю навчально-виховного процесу та реалізації нормативних документів

1. Контролювати виконання державних програм при відвідуванні уроків, перевірці класних журналів, зошитів і щоденників учнів.

2. Контролювати ведення документації.

а) перевірка класних журналів (один раз на місяць) з метою:

• вересень - правильність оформлення журналів;
• жовтень - відвідуваність уроків, система опитування, використання ТЗН;
• листопад - об'єктивність четвертних оцінок, робота зі слабовстигаючими учнями;
• грудень - виконання державних програм, система проведення письмових робіт;
• січень - правила дорожнього руху, охорона здоров'я, відвідуваність, робота з учнями, які мають слабкі навчальні досягнення;
• лютий - система опитування, ТЗН, кіноуроки, предметні уроки;
• березень - виконання державних програм, відвідуваність;
• квітень - система повторення, робота зі слабкими учнями;
• травень - правильність оформлення, виконання державних програм;

б) перевірка робочих зошитів з метою:

І чверть - дотримання єдиних орфографічних вимог;

II чверть - грудень - система роботи над помилками, перевірка обсягу класних і домашніх робіт;

III чверть - лютий - робота над каліграфією, дотримання норм оцінок, види письмових робіт;

ІV чверть - квітень - система роботи над помилками, індивідуальна робота;

в) перевірка зошитів для контрольних робіт (один раз на чверть) з метою:

• вересень - наявність, правильність оформлення;
• грудень - робота над помилками, дотримання норм оцінок, види контрольних робіт;
• березень - дотримання норм оцінок та єдиного орфографічного режиму;

г) перевірка тематичних і календарних планів;

д) перевірка щоденників спостережень з метою:

жовтень, листопад, квітень - робота учнів зі щоденником спостережень;

е) перевірка особистих справ з метою правильності оформлення;

ж) перевірка щоденників учнів з метою:

• жовтень - правильність ведення, єдиний орфографічний режим;
• січень - робота вчителів і батьків зі щоденниками;
• березень - робота вчителів і батьків зі щоденниками, норма домашніх завдань;
• травень - перевірка правильності ведення щоденників.

3. Контролювати рівень викладання.

а) відвідувати уроки з метою:

• вивчення роботи вчителів зі слабовстигаючими учнями;
• активізація методів навчання на уроці;
• організація самостійної роботи на уроці;
• виховна спрямованість уроку;
• диференціація й індивідуальна робота на уроці;
• використання матеріалів кабінету на уроці;
• сполучення індивідуального опитування з фронтальною роботою класу;
• розвиток навичок усних обчислень;
• розвиток логічного мислення;
• творча активність учнів на уроці і т. д.

4. Контролювати рівень навчальних досягнень учнів:

• 1-3-й класи - математика - усні й письмові обчислювальні навички (15 хвилин);
• 1-3-й класи - математика - уміння вирішувати задачі;
• 1-і класи - рідна мова - підсумковий диктант;
• 2-і класи - рідна мова - диктант;
• 2-і класи - рідна мова - «склад слова». Тематична перевірка;
• 3-і класи - російська мова - диктант;
• 3-і класи - рідна мова - «склад слова». Тематична перевірка;
• 1-і класи - читання - перевірка техніки читання;
• 3-і класи - читання - перевірка техніки читання;
• 2-3-і класи - природознавство.

За результатами контрольних робіт зробити аналіз. Виділити типові помилки, причини їх виникнення, шляхи ліквідації.

5. Контролювати роботу ГПД.

6. Проводити наради вчителів при завучі за результатами контролю:

а) про підготовленість учнів 1-х класів до школи;

б) про результати перевірки документації;

в) про результати роботи зі слабовстигаючими учнями на уроці;

г) про підсумки успішності за перше півріччя;

д) про підсумки проведення шкільних і районних педчитань;

е) про результати огляду кабінетів;

ж) про роботу з наступності (3-і, 4-і класи за результатами контрольних робіт).

7. Контроль методичної роботи:

а) відвідування всіх засідань М/О;

б) контроль ведення документації М/О;

в) контроль виконання плану роботи М/О.

8. Контроль виховної роботи:

а) складання графіка позакласних заходів і контроль його виконання;
б) контроль гурткової роботи у класах і ГПД (вересень, лютий).

VII. Зміцнення матеріальної бази

1. Оснащення ГПД меблями, іграми, необхідним устаткуванням.

2. Оснащення класів-кабінетів необхідним устаткуванням (ТЗН, дидактичними матеріалами і т. д.).

3. Оснащення кімнати з праці.

VIII. Фінансово-господарська діяльність

1. Вести облік заміщення уроків.

2. Складати табель уроків.

3. Вести облік безкоштовного харчування.

IX. Основні організаційні та педагогічні заходи

1. Складання розкладу уроків.

2. Розподіл класних і групових кімнат.

3. Комплектування класів і груп.

4. Складання графіка обслуговування класів, шкільної їдальні.

5. Складання графіка роботи ГПД.

6. Організація педчитань.

7. Підготовка до нарад при завучі, директорі.

8. Підготовка до педрад.

Орієнтовний план роботи завуча за місяцями

ВЕРЕСЕНЬ

Загальні питання.

1. Оформлення вчительської.

2. Оформлення журналів, графіків, складання розкладу.

3. Перевірка тематичних планів.

4. Бесіди з учителями про ведення журналів.

5. Знайомство з новими вчителями.

6. Особисті справи учнів.

7. Розклад факультативних гуртків.

8. Плани, списки гуртків, секцій, ГПД, заяви, накази.

9. Підвищення кваліфікації.

10. Питання про підручники.

11. Оформлення журналу відвідуваності «важких» учнів.

12. Нарада вчителів, які працюють у 4-5-х класах (наступність).

13. Під строгий контроль роботу зі слабкими учнями.

14. У щоденники учнів уклеїти лист для обліку позакласного читання.

15. Харчування учнів.

16. Відвідування уроків із другого дня.

17. Глибоке «зондування» знань учнів на початок навчального року, контрольні роботи, техніка читання. Індивідуальна робота під суворим контролем.

18. Організація занять удома.

19. Засідання М/О.

20. Організація чергування по школі (учителів).

21. Глибокий медичний огляд учнів.

22. Бесіда з учителями про ПДД.

23. Графік контрольних робіт.

24. Співбесіда за програмами (запитаннями з пояснювальних записок).

25. Складання перспективного плану перепідготовки вчителів:

• співбесіда із самоосвіти;
• перевірка наявності підручників;
• організація індивідуального навчання вдома;
• підготовка до здачі ОШ-1;
• тарифікація.

26. Наказ про розподіл годин по ГПД (консультації).

27. Списки учнів для занять лікувальною фізкультурою.

ЖОВТЕНЬ

1. Бесіда з учителями про роботу з «важкими» дітьми.

2. План закінчення першої чверті.

3. Перевірка збереження підручників.

4. Перевірка індивідуальної роботи з учнями.

5. Попередні підсумки успішності.

6. Картотека на «важких» учнів. Індивідуальні бесіди з «важкими» учнями та їхніми батьками. Обстеження вдома.

ЛИСТОПАД

1. Відвідування уроків читання з метою перевірки робіт з відпрацьовування техніки читання та звуколітерного аналізу слова.

2. Контроль єдиного орфографічного режиму.

3. Аналіз роботи за першу чверть.

4. Перевірка класних журналів, «сторінка здоров'я» (систематика роботи вчителя, урахування рівня навчальних досягнень учнів).

5. Перевірка тематичних і поурочних планів.

6. Перевірка зошитів, щоденників.

7. Увага слабовстигаючим учням (відвідати ряд уроків, оцінити їхній рівень, методику повторення, визначити групи відстаючих).

8. Підготовка до педчитань.

9. Підбиття підсумків роботи з молодими фахівцями.

10. Педагогічна рада за підсумками першої чверті.

11. Огляд кабінетів (1-й тур).

12. Батьківські збори.

13. Вивчення системи роботи над помилками.

ГРУДЕНЬ

1. Організація обліку знань (перевірка журналів, відвідуваності уроків, бесіда з учителями про дітей, які викликають занепокоєння).

2. Робота з бібліотекою з позакласного читання.

3. Техніка читання в 1-х класах.

4. План закінчення першого півріччя.

5. Попередня педагогічна рада.

6. Підготовка матеріалів про відвідані уроки, перевірка журналів. Контроль відвідування ГПД «важкими» дітьми, їхня участь у позаурочній роботі.

7. Обстеження хворих дітей психоневрологом. Покази медико-педагогічної комісії. ППО. Відкриті уроки, виступи, взаємовідвідування.

СІЧЕНЬ

1. Організація праці та відпочинку вчителя в зимові канікули (оформлення кабінетів).

2. Підсумки першого півріччя (яка робота пророблена вчителем з реалізації рекомендацій), які задачі поставив учитель на друге півріччя.

3. Бесіда зі слабовстигаючими дітьми, перевірка їхніх навчальних досягнень.

4. Обстеження учнів:

• які уроки викликають труднощі?
• чим живе клас?
• як допомагають товариші?
• що читають?

5. Педагогічна рада за підсумками першого півріччя.

6. Перевірка зошитів учнів. Аналіз.

7. Перевірка взаємовідвідування уроків.

8. Батьківські збори.

9. Заповнення бланка замовлення бібліотекаря.

10. Складання розкладу. Видання наказів про заборону ходити за лижами додому, про виділення чергового з червоним прапорцем при переході дороги.

11. Перевірка навчальної програми.

12. Організація роботи з наступності 4-5-х класів.

ЛЮТИЙ

1. Перевірка учнівських зошитів.

2. Складання графіка перевірки:

• зробити аналіз, як учитель систематизує матеріал;
• чи виділяє головне;
• чи урізноманітнює види робіт;
• які роботи даються для самостійної роботи;
• характер домашніх робіт;
• як учитель оцінює роботу учня.

3. Робота з відстаючими (відвідування уроків).

Мета: реалізація принципу індивідуального підходу до учнів. Наскільки глибоко вивчені причини відставання. Психологічний мікроклімат між учителем та учнем.

Питання повторення навчального матеріалу:

• чи заклопотаний учитель ефективністю повторення;
• чи формує навчання навички;
• методи повторення (вибірково або поспіль);
• чи виділяє вчитель головне;
• чи приводить у систему знання шляхом порівняння, узагальнення, складання схем.

4. Перевірка уроків фізичної культури, планування робіт.

5. Перевірка журналів, якість оцінок, здача норм (списки, результати).

6. М/Об учителів початкових класів.

7. Перевірка дозування домашніх завдань.

8. Початок підготовки до нового навчального року.

БЕРЕЗЕНЬ

1. Виставка творчих робіт учнів (конкурс малюнків, муніципальні олімпіади та ін.).

2. Тиждень дитячої книги.

3. Огляд кабінетів.

4. План закінчення третьої чверті.

5. Попередня педрада.

6. Батьківські збори.

7. Складання й затвердження плану весняних канікул.

8. Підсумки лижної підготовки.

9. Складання списків дітей, які не відвідували дитячих садків.

КВІТЕНЬ

Мета: як будують уроки вчителі наприкінці навчального року, чи приводять заняття в систему, міжпредметні зв'язки - який характер запитань учителя:

• чи відрізняється урок логічною структурою, чи виділяється головна частина;
• чи ведеться повторення і як учитель прагне привести в систему матеріал.

1. Підбиття на М/Про підсумків перевірки.

2. Перевірка знань учнів (провести аналіз контрольних робіт).

3. Перевірка роботи факультативів, гуртків. Рейд всеобуча.

4. Підготовка до запису дітей у 1-й клас.

ТРАВЕНЬ

1. Підготовка до аналізу роботи за рік. Підбити підсумки:

• скільки відвідано уроків у одного вчителя;
• скільки уроків було незадовільних, причини;
• в якій чверті найбільша кількість відвіданих уроків.

2. Порівняти результати виконання навчальної програми.

3. Співбесіди з учителями:

• чи відбулися за рік які-небудь зміни з учнями;
• чи виконані задачі, що були поставлені на початку навчального року. Перевірка щоденників, журналів. Підсумки перевірки. Аналіз.

4. Підготовка матеріалів за результатами аналізу роботи вчителів для їхнього заохочення.

5. Підсумки роботи бібліотеки: кількість читачів, їхня активність, уроки позакласного читання, огляд методичної літератури.

6. Підсумкові батьківські збори.

7. Складання загальношкільного плану.

8. План роботи М/О учителів початкових класів.

9. Підсумки самоосвіти.

10. Повідомлення про слабовстигаючих учнів.

11. Рішення про другорічників.

12. План закінчення навчального року.

13. Збір заяв у ГПД.

ЧЕРВЕНЬ

1. Звіти за рік.

2. Перевірка особистих справ (оцінки, характеристики, печатка, підпис).

3. Планування роботи на новий навчальний рік.

4. Підсумкова педрада.

5. Оформлення документації.

6. План з наступності і т. д.

Зміст роботи заступника директора з ВВП за місяцями

ВЕРЕСЕНЬ

Перший навчальний день. Відвідування уроків, перевірка техніки читання. Перевірка рівня знань за класами з метою визначення, як засвоїли учні матеріал минулого року (контрольні роботи з повторення). Провести збори в 9-му класі «Як треба вчитись». Привертання уваги до роботи учня на уроці, тренування уважності. Роль запису й конспектування. Домашня робота, значення режиму й ритму роботи. Пам'ять, розвиток пам'яті, її види. Як конспектувати, працювати з підручником. Створення кабінету-лабораторії для учня. Організація чергування по школі (учителів). Затвердження плану роботи на місяць (заступник директора). Глибокий медичний огляд учнів. Затвердити план факультативних занять і гуртків. Заявка на одержання навчальних фільмів на черговий місяць. Оформлення наказу на знову прибулих учнів. Співбесіда з учителями з приводу оформлення журналів. Бесіда з учителями про правила дорожнього руху. Графік лабораторних, практичних, контрольної роботи (контрольні роботи учнів зберігаються в учителя протягом року). Оформлення вчительської у зв'язку з новими рекомендаціями. Затвердження тематичних планів учителів і бесіда з учителями про нові програми (з питань пояснювальних записок). Знайомство та робота з молодими вчителями. Перевірка особистих справ учнів. Складання перспективного плану перепідготовки вчителів. Проведення співбесіди з учителями про самоосвіту. Перевірка наявності підручників у кожного учня. Організація індивідуального навчання вдома. Підготовка до здачі ОШ-1 (списки учнів по класах, кількість дівчинок і хлопчиків, рік народження, зведення про бібліотечний фонд, про кабінети). Тарифікація (розрахункова таблиця за навчальним планом). Наказ на завідування майстернями, на позакласну роботу, класне керівництво, наказ на розподіл годин ГПД (консультативних). Наказ на заступника директора з початкових класів. Списки учнів 9-10-х класів (кількість хлопчиків і дівчинок). Списки учнів, завірені лікарем, для лікувальної фізкультури. Організація харчування. Комплектування курсів облІППО.

ЖОВТЕНЬ

Співбесіда з класними керівниками про роботу з «важкими» учнями. Попередня педрада. План закінчення першої чверті (останній день чверті, виставляння оцінок, звіти вчителів, здача журналів, перевірка виконання навчальних програм). Перевірка збереження підручників, списків учнів (журналів), індивідуальної роботи з учнями.

ЛИСТОПАД

Підбиття попередніх підсумків успішності в 9-10-х класах. Аналіз роботи за першу чверть. Перевірка класних журналів (система роботи вчителя, облік знань, якість знань). Перевірка тематичних і поурочних планів. Перевірка роботи гуртків і факультативів. Перевірка самоосвіти. Увага до випускників (відвідати ряд уроків, оцінити їх рівень, методику повторення з 1 вересня). Виявлення відстаючих. Підготовка до науково-практичних конференцій і педчитань. Підсумки роботи з молодими фахівцями. Педрада за підсумками першої чверті. Підготовка до проведення олімпіад (наказ, відповідальні, терміни, підсумки). Огляд кабінетів. Батьківські збори.

ГРУДЕНЬ

Організація обліку знань (перевірка журналів, відвідуваності уроків, об'єктивність оцінки знань учнів). Бесіда з учителями про учнів, які викликають занепокоєння. Робота з бібліотекарем (робота з книгою). Техніка читання в 7-8-х класах. Підготовка до зустрічі з випускниками. План закінчення першого півріччя. Попередня педрада (15-18 грудня). Нарада учителів випускних класів (про накопичення оцінок, медалістів). Підготовка довідки про відвідані уроки, перевірку журналів.

СІЧЕНЬ

Організація праці вчителя в зимові канікули (оформлення кабінетів, дидактичний матеріал). Підсумки першого півріччя (яка робота пророблена вчителем з реалізації рекомендацій). Які задачі поставив учитель на друге півріччя. Проведення бесіди з учнями у випускних класах (які труднощі зустрічаються в роботі учня, які уроки викликають найбільші труднощі, чим живе клас, як допомагають товариші, що читають, поінформованість у подіях...). Педрада за підсумками першого півріччя. Перевірка зошитів учнів. Підбиття деяких підсумків роботи з нових програм. Перевірка взаємовідвідування уроків. Батьківські збори. Заповнення бланка замовлень в учколектор. Рейд всеобуча. Складання розкладу. Видання наказу (не відправлятися за лижами додому, не відносити лижі додому після уроків, виділяти чергового учня з червоним прапорцем при переході вулиць, підпис). Перевірка навчальної програми. Комплектування перших класів.

ЛЮТИЙ

Перевірка учнівських зошитів (контрольних робіт). Складання графіка перевірки. Проведення аналізу: як учитель систематизує матеріал? Чи виділяє головне? Чи урізноманітнює види роботи? Які роботи дає для самостійного виконання? Який характер домашньої роботи? Як учитель оцінює роботу учня?

Робота з відстаючими учнями. Реалізація принципу індивідуального підходу до учнів. Характер відносин між учителем та учнями. Питання повторення навчального матеріалу: чи стурбований учитель ефективністю повторення, чи формує вміння й навички? Методи повторення (вибірково або підряд). Чи виділяє головне? Чи приводить у систему знання шляхом порівняння, узагальнення, складання схем? Зустріч з випускниками. Перевірка уроків фізичного виховання: планування роботи, перевірити журнали з позакласної роботи, якість уроків, здача норм. Розміщення кадрів (на М/Об класи розподіляються між учителями). Перевірка дозування домашніх завдань із предметів. Підбиття підсумків муніципальних олімпіад. Підготовка до нового навчального року.

БЕРЕЗЕНЬ

Затвердження плану літньої роботи учнів: визначення об'єктів праці, складання плану проведення, плану походів, екскурсій та ін. на літній період. Приділення особливої уваги відвідуваності учнів. Виставка творчості учнів. Огляд кабінетів. Оформлення куточків з підготовки до іспитів. Розклад іспитів. Робота з інструкцією (провести нараду вчителів, збори учнів, збори батьків). План закінчення третьої чверті. Попередня педрада. Батьківські збори. Затвердження плану весняних канікул. Підсумки лижної підготовки (здача норм). Підсумки проведення олімпіад.

КВІТЕНЬ

Мета: як будують уроки вчителі наприкінці навчального року, чи приводять знання в систему, міжпредметні зв'язки. Який характер питань учителя? Чи відрізняється урок логічною структурою, чи треба привести в систему матеріал? Чи пишуть старшокласники реферати, доповіді з урахуванням пройденого? Наприкінці місяця підбиття підсумків цієї перевірки на нараді. Перевірка обліку знань учнів. Проведення аналізу знань учнів (моніторинг), контрольні попереджувальні роботи. Робота на пришкільній ділянці. Перевірка підсумкової роботи гуртків. Рейд всеобуча. Затвердження екзаменаційного матеріалу. Проведення наради вчителів з метою ознайомлення з інструкцією до іспитів. Перевірка стенда з підготовки до іспитів. Складання графіка відпусток.

ТРАВЕНЬ

Перевірка планів. Підбиття підсумків: скільки відвідано уроків у одного вчителя, скільки усього уроків відвідано, скільки незадовільних (причини). У якій чверті була найбільша кількість відвідувань. Порівняти дані з результатами минулих років. Виконання навчальної програми. Проведення співбесіди з класними керівниками: чи відбулись які-небудь зміни з учнями за рік? Чи виконані задачі, що ставив класний керівник на початку навчального року? Перевірка щоденників. Підсумки роботи гуртків, факультативів, секцій, перевірка журналів (учні не повинні відвідувати три факультативи). Перевірка збереження складу учнів до кінця навчального року. Перевірка виконання програм з факультативів, наявність плану в учителя. Аналіз матеріалів, накопичених за рік (реферати, стінгазети, вечори). Наказ на заохочення вчителів. Підбиття підсумків роботи бібліотеки: як змінилась кількість читачів, кількість виданих книг у цілому і з предметів, як зріс книжковий фонд, яку методичну літературу придбала бібліотека, виставка літератури для вчителів, чи виступав бібліотекар перед учителями, чи задовольняє графік роботи бібліотеки. Підсумкові батьківські збори. Складання загальношкільного плану: переглянути, що повинен здати кожний учитель, план роботи М/О. Розподіл громадського навантаження на наступний навчальний рік. Підбиття підсумків самоосвіти вчителів. Консультації для вчителів із проведення підсумкових уроків. Перевірка підготовки до іспитів (практичні матеріали до білетів, затвердження розкладу, розклад консультацій, виписка з інструкції). Чи сповіщені батьки про те, що учні залишені на осінь. Затвердити розміщення класів, кабінетів. Закінчення навчального року. Документи про звільнення від іспитів.

ЧЕРВЕНЬ

Проведення іспитів. Звіти за рік. Перевірка особистих справ за рік. Планування роботи на наступний навчальний рік. Підсумкова педрада.

Набір предметів і кількість годин усередині сфер довільні. Обов'язкові умови - не перевищувати загальне тижневе навантаження, зазначене в навчальному плані; навчальний план повинен сприяти збереженню психічного та фізичного здоров'я дітей; навчальний освітній рівень учнів повинен бути не нижче базового рівня випускника початкової школи.

Навчальний план (основа для складання навчальних планів до експериментальних, авторських програм і підручників)

1. Норматив тижневого навантаження з предмета повинен формуватись на рівні процесу, тобто всередині школи, з урахуванням її особливостей.

2. Тривалість навчання в початковій школі - чотири роки.

3. Варіанти навчального тижня: п'ятиденка, шестиденка.

4. Загальна тривалість навчального навантаження протягом дня (домашні завдання) в астрономічних годинах:

1-й клас - не більше однієї години (із другого півріччя);

2-й клас - не більше 1,5 години;

3-4-й класи - не більше двох години.

5. Рекомендації зі складання розкладу - найбільш стійка працездатність протягом навчального дня досягається за умови такої послідовності уроків:

а) російська мова, читання, математика

або

б) математика, читання, російська мова.

У дні проведення уроків природознавства його варто ставити в розклад третьою годиною.

6. Загальна тривалість писання на уроці в 1-2-х класах не повинна перевищувати 7 хв, а тривалість безперервного писання - 3 хв. У 3-4-х класах тривалість безперервного писання може бути збільшена до 20 хв.

7. Доцільна тривалість читання на уроці складає для учнів 1-го класу - 7-10 хв, 2-го класу - 15 хв, 3-4-го класів - 20-25 хв.

* * *

Пропозиції з організації перевірки навчальних досягнень учнів

Підсумкові контрольні роботи проводяться після вивчення найбільш значних тем програми. В один робочий день варто давати у класі тільки одну письмову контрольну, а протягом тижня - не більше двох. При плануванні контрольних робіт у кожному класі необхідно передбачити їх рівномірний розподіл протягом усієї чверті, не допускаючи скупчення письмових контрольних робіт до кінця чверті, півріччя. Не рекомендується проводити контрольні роботи в перший день чверті, у перший день після свята, у понеділок.

Самостійна робота учнів повинна бути присутня на кожному уроці. Вона не тільки допомагає оцінити ступінь навченості учнів, а і змушує їх виявити себе в незнайомій ситуації, розкрити свої приховані резерви, показати нестандартність мислення, учитися творчо застосовувати вже наявні знання. Самостійна робота, як правило, проводиться за 2-3 уроки до підсумкової роботи.

У змістовній частині самостійної роботи необхідно передбачити варіативність завдань, забезпечення виконання завдань на різних рівнях пізнавальної самостійності.

У початковій школі чіткість, доступність формулювання мети та кожного завдання самостійної роботи є одним з найважливіших факторів, які впливають на ефективність самостійної роботи учня, що допоможе визначити достатність знань, умінь і навичок та вміння застосовувати їх.

Найбільша працездатність в учнів молодших класів спостерігається на першому-другому уроках. У ці години доцільно проводити контрольні роботи.

Для контрольних робіт з російської мови та математики доцільно заводити спеціальні зошити, що протягом усього навчального року зберігаються у школі.

Письмовими поточними перевірочними та навчальними роботами в російській мові є: диктант, списування тексту, виклад, твір, граматичний розбір; у математиці - роботи на перевірку усних обчислювальних навичок, письмових обчислювальних навичок, уміння вирішувати задачі; комбіновані роботи.

Як контрольні роботи (поточні та підсумкові) проводяться звичайно диктанти (списування) із граматичним завданням (повним чи частковим розбором слів або пропозицій), за які ставляться дві оцінки - окремо за кожний вид роботи.

З метою додання контролю цілеспрямованого характеру та його чіткої організації в розділі «Внутрішньошкільний контроль» загальношкільного плану важливо передбачити заходи з дотримання однакових вимог до усної та письмової мови учнів, до перевірки зошитів і проведення письмових робіт.

Необхідно підсилити контроль того, як закладаються основи культури усної та письмової мови учнів початкових класів, стежити, щоб учителі 1-3 (4)-х класів на кожному уроці учили дітей зв'язній розповіді, виразному читанню, грамотному та красивому письму. Неприпустимо вважати головним критерієм швидкість читання, як це іноді зустрічається у школах, на шкоду усвідомленому, правильному, виразному читанню. При присутності на уроці варто виявляти, чи вміють школярі говорити та писати на визначену тему, установлювати причинно-наслідкові зв'язки, наводити необхідні докази, правильно й точно користуватись мовними засобами, працювати з книгою та довідковою літературою. Особливу увагу керівники шкіл повинні звертати на систему роботи вчителя зі збагачення словникового запасу учнів не тільки на уроках російської мови, а й на інших уроках.

З метою попередження перевантаження учнів адміністрація школи повинна скласти загальношкільний графік проведення підсумкових контрольних робіт і не менше одного разу на чверть перевіряти виконання графіка, не допускаючи відхилення від нього.

Перевіряючи стан учнівських зошитів, керівники школи зобов'язані домагатись установленої відповідно до рекомендацій кількості зошитів з різних предметів, їх правильного підписання, дотримання прийнятих правил оформлення домашніх, класних практичних і контрольних робіт, контролювати зміст, якість виконання й обсяг письмових робіт, а також стежити за своєчасністю та старанністю перевірки зошитів і відповідністю оцінки прийнятим нормам.

Важливе місце в контролі виконання однакових вимог повинна займати перевірка організації вчителем роботи над помилками. Адміністрація повинна стежити за тим, щоб вона проводилась регулярно й ґрунтовно не тільки з російської мови, а і з інших предметів.

Задача керівників школи - підвищувати відповідальність усіх учителів за вироблення в дітей правильного й акуратного почерку. Під контролем адміністрації школи повинно бути виконання вчителем початкових класів програмних вимог до чистописання, проведення щоденних каліграфічних п'ятихвилинок на уроках російської мови, відповідність занять із чистописання темі уроку, щоденна перевірка зошитів, індивідуальна робота над почерком учнів, показ зразків у зошитах (з'єднання букв, накреслення, нахил, написання цифр на уроках математики).

Однією з вимог єдиного орфографічного режиму є уніфіковане грамотне оформлення шкільної документації. Тут доречний попереджувальний контроль, що допоможе уникнути можливих відступів. Директор і його заступники не повинні миритися з недбалим оформленням класних журналів, необхідно суворо стежити за своєчасним виставлянням у щоденниках учнів оцінок учителями-предметниками. Не можна допускати некоректних записів у щоденниках учнів.

Результати контролю виконання однакових вимог до усної та письмової мови учнів необхідно періодично обговорювати на засіданнях педагогічних рад, виробничих нарадах, нарадах при директорі, в індивідуальній бесіді тощо. Важливо, щоби були прийняті конкретні рішення, установлені терміни виконання, призначені відповідальні, для того щоб можна було здійснити перевірку виконання.

За результатами контролю може бути підготовлена довідка, виданий наказ по школі.

З уведенням щоденників у 2-му класі необхідно проводити постійну роботу з навчання другокласників навичкам заповнення щоденників. Адміністрація школи повинна систематично контролювати стан щоденників у початкових класах, звертаючи увагу на дотримання дітьми правил граматики, каліграфії, чистоти й акуратності, а також виконання учителями встановлених правил з ведення щоденника.

Письмові завдання в 1-му класу даються тільки у другому півріччі. Вони записуються в зошитах. Відступивши від попередньої роботи один рядок (або дві клітинки), учні записують номери вправ (задач і прикладів). Для домашніх завдань з читання варто користуватися закладкою.

Порядок ведення зошитів учнями

Усі записи в зошитах учні повинні робити з дотриманням таких правил і вимог:

• писати акуратним, розбірливим почерком;
• одноманітно виконувати написи на обкладинці зошита - указувати, для чого призначений зошит (для робіт з російської мови, математики тощо), клас, номер і назва школи, прізвище й ім'я учня. Написи на зошитах учнів 1-4-х класів рекомендується робити за таким зразком:

Зошит для робіт
з рідної мови (математики ...)
учня 2-го класу середньої школи № ...
Фролова Михайла

Зошити учнів 1-го класу надписуються тільки вчителем;

• дотримуватись поля із зовнішньої сторони (поля в обов'язковому порядку виділяються в зошитах з російської мови та математики в 1-х класах і в зошитах з усіх предметів);
• у 1-му класі в першому півріччі дата робіт з російської мови та математики не пишеться. З другого півріччя в 1-му класі, а також у 2-му та 3-му класах проставляється дата виконання роботи: число - арабською цифрою, а назва місяця - прописом;
• писати на окремому рядку назву теми уроку, а також теми письмових робіт (викладів, творів та ін.);
• позначати номер вправи, задачі або вказувати вид виконуваної роботи, де виконується робота (класна чи домашня);
• дотримуватись червоного рядка;
• учні 1-3 (4)-х класів текст кожної нової роботи повинні починати писати з нового рядка на тій же сторінці зошита, на якій написані дата й найменування роботи.

Між датою та заголовком, найменуванням виду роботи та заголовком, а також між заголовком і текстом у зошитах з російської мови рядок не пропускати. У зошитах з математики в усіх цих випадках пропускати тільки дві клітинки.

Між заключним рядком тексту однієї письмової роботи та датою або заголовком (найменуванням виду) наступної роботи в зошитах з російської мови пропускати дві лінійки, а в зошитах з математики - 4 клітинки (для відділення однієї роботи від іншої та для виставляння оцінки за роботу);

• підкреслення виконувати акуратно, умовні позначки олівцем, а в разі потреби - із застосуванням лінійки чи циркуля;
• виправляти помилки в такий спосіб: невірно написану букву або пунктуаційний знак закреслювати косою лінією, частину слова, слово, пропозицію - тонкою горизонтальною лінією; замість закресленого надписувати букви, слова, пропозиції; не заключати невірні написи в дужки.

Школа оцінює:

«3» - цілком;

«2» - частково;

«1» - ні.

Зошити учнів, у яких виконуються навчальні класні та домашні роботи, перевіряються:

• з російської мови та математики: у 1-4-х класах і в першому півріччі 5-х класів - після кожного уроку в усіх учнів;
• виклади та твори з російської мови, а також усі види контрольних робіт із предметів перевіряються вчителем у всіх учнів.

Перевірка контрольних робіт учителем здійснюється в такий термін:

• контрольні диктанти та контрольні роботи з математики в 1-4-х класах перевіряються й повертаються учням до наступного уроку;
• виклади та твори в початкових класах перевіряються й повертаються учням не пізніше ніж за два дні.

У роботах, що перевіряються, учитель відзначає й виправляє допущені помилки, керуючись таким:

• при перевірці зошитів і контрольних робіт з російської мови та математики учнів 1-3 (4)-х класів учитель закреслює орфографічну помилку, цифру, математичний знак і надписує вгорі потрібну букву або вірний результат математичних дій.

При пунктуаційних помилках закреслюється непотрібний або пишеться необхідний у цьому випадку розділовий знак; на полях учитель позначає помилку визначеним умовним знаком (I - орф., V - пункт.);

• підкреслення й виправлення помилок робиться вчителем тільки червоною пастою;
• перевіривши диктант, виклад або твір, учитель підраховує й записує кількість помилок по видах, у диктантах дробом указується кількість орфографічних і пунктуаційних помилок.

Усі контрольні роботи обов'язково оцінюються вчителем із занесенням оцінки у класний журнал.

Самостійні навчальні письмові роботи також оцінюються. Оцінки в журнал за ці роботи можуть бути виставлені з розсуду вчителя.

Класні та домашні письмові роботи з російської мови та математики оцінюються починаючи з другої чверті; оцінки в журнал можуть бути виставлені за найбільш значущі роботи з розсуду вчителя.

Після перевірки письмових робіт учням дається завдання з виправлення помилок або виконання вправ, що попереджають повторення аналогічних помилок.

Робота над помилками, як правило, здійснюється в тих же зошитах, у яких виконувались відповідні письмові роботи.

II. ВНУТРІШНЬОШКІЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

1. Контроль має бути регулярним і несподіваним.

2. Не треба прагнути проконтролювати все. Краще зосередитись на найбільш важливих моментах, де треба допомогти колезі уникнути можливих помилок.

3. Не рекомендується використовувати прихований контроль. Крім образи, досади та напруженого ставлення він не приносить ніякої користі.

4. Контролюючи, треба намагатись виявляти не тільки недоліки, а й перш за все успіхи.

5. Не повинно бути контрольованих ділянок робіт.

6. Результати контролю повинні обов'язково доводитись до колег. Негативні результати контролю марні, якщо вони відразу ж не обговорені та не знайдені способи усунення недоліків.

7. Важливо, щоб колега дійсно (а не формально) погодився з висновками про наслідки контролю, при цьому знаючи, як можна виправити становище.

8. Учителям повинні бути відомі критерії, за якими оцінюються результати їхньої роботи, вони повинні бути впевнені в об'єктивності оцінки.

Внутрішньошкільний контроль - це свідома, цілеспрямована діяльність адміністрації школи, спрямована на виявлення відхилень від програми управління.

Керівник освітньої установи:

1. Визначає систему заходів для виявлення відповідності реального ходу навчально-виховного процесу навчальним планам, наказам та інструкціям.

2. Займається збором й обробкою контрольної інформації.

3. Виявляє успіхи, досягнуті вчителями, з метою їхнього поширення в колективі та недоліки з метою їхнього попередження й ліквідації.

Керівник має знати нормативні документи.

Керівник повинен знати цілі та задачі на даний навчальний рік, рішення педрад, виробничих нарад тощо.

Зміст внутрішньошкільного контролю

Три складових: навчально-виховні процеси, педагогічні кадри, навчально-матеріальна база.

Основні напрями внутрішньошкільного контролю.

Навчально-виховний процес:

• контроль виконання всеобуча;
• контроль стану викладання навчальних предметів;
• контроль стану навчальних досягнень учнів;
• контроль позакласної виховної роботи;
• контроль позашкільної виховної роботи.

Педагогічні кадри:

• контроль виконання нормативних документів;
• контроль виконання рішень педагогічних рад;
• контроль виконання рекомендацій науково-практичних конференцій і виробничих нарад;
• контроль роботи М/О;
• контроль підвищення кваліфікації вчителів;
• контроль самоосвіти вчителів.

Навчально-матеріальна база:

• контроль обліку, збереження й використання навчально-наочних посібників і ТЗН;
• контроль розвитку кабінетної системи;
• контроль створення навчально-матеріальної бази для позакласної виховної роботи;
• контроль ведення шкільної документації, шкільного діловодства;
• контроль діяльності навчально-виховного персоналу.

Принципи внутрішньошкільного контролю

1. Науковість.

2. Плановість.

3. Виділення головної ланки.

4. Гласність.

Методи внутрішньошкільного контролю

1. Метод спостережень за діяльністю вчителя й учня при відвідуванні уроку та позакласних заходів.

2. Анкетування.

3. Адміністративні перевірки (усні, письмові, комбіновані).

4. Метод вибіркової спеціальної співбесіди.

5. Індивідуальні бесіди з учнями, учителями, батьками.

Планування внутрішньошкільного контролю

Етапи контролю

1. Постановка мети.

2. Вибір об'єкта контролю.

3. Планування контролю.

4. Визначення суб'єкта контролю (хто виконує).

5. Збір та обробка інформації.

6. Підбиття підсумків контролю, вироблення рекомендацій.

Види та форми внутрішньошкільного контролю

Відповідно до нормативних документів здійснюються принаймні два види контролю: тематичний і фронтальний.

Мета тематичного контролю полягає у глибокому вивченні окремого питання (рівня навчальних досягнень учнів з будь- якої темі, формування навчальних компетентностей на уроках тощо. Об'єктом тематичного контролю може бути один учитель, М/О. Тематичний контроль здійснюється в будь-який час року. Суб'єктами контролю можуть бути адміністрація, громадський орган, спільні адміністративні із громадськими. Оформлення результатів тематичного контролю у вигляді аналізу відвідувань уроків, довідки.

Фронтальний контроль здійснюється з метою глибокої всебічної перевірки за всіма питаннями одного вчителя або групи вчителів. Термін проведення фронтального контролю: не більше одного разу протягом року. Суб'єктами контролю виступають адміністрація та громадський орган.

Види перевірок:

• наприкінці вересня адміністративна перевірка рівня навчальних досягнень учнів за результатами повторення. Підсумки підбиваються на спільному засіданні М/О учителів початкових класів і предметників;
• у вересні планується тематична перевірка «Система роботи молодих учителів і новопризначених учителів» або виявлення рівня підготовки вчителів до нового навчального року;
• перевірка класних журналів проводиться теж у вересні. На підставі журналів розглянути, як розпочато опитування учнів, особливо тих, хто має низький рівень навчальних досягнень;
  перевірка техніки читання;
• перевірка зошитів;
• перевірка щоденників;
• перевірка особистих справ учнів проводиться два рази на рік, довідка оформлюється директором.

Тематична перевірка може бути попереджувальною й наступною за термінами реалізації, за об'єктом контролю - персональною, класно-узагальнюючою та комплексно-узагальнюючою (за паралелями).

Програма фронтальної перевірки роботи вчителя

1. Виконання вчителем статуту школи та правил внутрішнього розпорядку.

2. Підготовка вчителя до уроків, позакласних заходів (тематичне, поурочне планування, планування виховної роботи).

3. Виконання вчителем навчальних програм.

4. Якість уроків, їх розвивальна, навчальна та виховна роль.

5. Рівень навчальних досягнень учнів.

6. Виховання інтересу до предмета (проблемне навчання).

7. Керівництво розумовою діяльністю школярів.

8. Як учитель навчає вчитись.

9. Виховання та розвиток учнів у ході навчання та в позаурочний час.

10. Розвиток усної та письмової мови учнів. Організація позакласного читання та керівництво позакласним читанням. Мовний режим учнів на уроці.

11. Робота вчителя з попередження низького рівня успішності, аналіз причин неуспішності, диференційована робота й індивідуальний підхід.

12. Стан зошитів учнів, періодичність та якість перевірки. Система письмових робіт, питома вага самостійних і творчих робіт.

13. Ведення класного журналу.

14. Виховна робота.

15. Робота з батьками.

16. Самоосвітня робота вчителя.

17. Результати навчально-виховної роботи. Якість навчальних досягнень учнів. Фронтальний контроль може бути персональним, узагальнено-комплексним, а іноді класно-узагальнюючим.

Анкетування проводиться на одному з батьківських зборів у 1-му класі в першому півріччі (до педради зі здоров‘язберігаючих технологій).

Розкажіть про свою дитину. Анкета для батьків

1. Прізвище, ім'я.

2. Як дитина ставиться до школи: чи бувають випадки, коли вона не хоче йти до школи, і з чим це пов'язано?

3. Які зміни в поведінці або самопочутті дитини ви відзначаєте відтоді, як вона пішла до школи ?

4. Як себе почуває дитина після школи: млява, сонна, розсіяна, збуджена, дратівлива, спокійна, активна?

5. Чи з'явилися скарги на головні болі, болі в животі й ін. (коли)?

6. Коли дитина лягає спати, підводиться вранці?

7. Який у неї сон - спокійний, неспокійний, скрикує ночами, з'явився енурез і т. п.?

8. Чи готує уроки вдома? З ____ до ___ , не готує.

9. Чи охоче сідає за уроки чи відмовляється їх виконувати?

10. Робить уроки самостійно чи з вашою допомогою?

11. Які предмети даються сутужніше і що саме важко?

12. Скільки часу і коли дивиться телевізор або грає за комп'ютером?

13. Скільки часу гуляє, коли (або не гуляє)?

14. Які має додаткові навантаження - кухня, секції, музика тощо. Скільки разів на тиждень?

15. Які дні тижня ви вважаєте найбільш важкими і чому?

16. Чи ваша дитина нервова в родині?

17. З якими проблемами в навчанні дитини ви зіштовхнулись цього року?

18. Яким чином ви намагаєтесь вирішувати ці проблеми, що, на ваш погляд, необхідно, щоб вам допомогти?

19. Чи маєте потребу в консультації наших фахівців і в чому?

Ця анкета допоможе адміністрації простежити за дотриманням нормативних вимог до організації НВП в 1-му класі: виявити перевантаження, які, коли та скільки задаються завдання додому тощо.

Способи перевірки діяльності вчителів та учнів

1. Вибіркове відвідування уроків. Адміністрації школи без попередження вчителя за особистим планом варто проводити такі відвідування.

Мета: перевірити готовність учителя до уроків.

2. Тематичне відвідування уроків. Заздалегідь запланувати.

Мета: усебічне вивчення роботи вчителя шляхом відвідування уроків з однієї теми (3-5 уроків). З метою вивчення досвіду роботи вчителя або системи роботи нового вчителя.

3. Рівнобіжне відвідування уроків.

Мета: відвідування уроків з метою порівняння робіт учнів у різних учителів. Порівняти ефективність діяльності вчителів при виконанні навчальних програм у тих самих класах.

4. Комплексне вивчення окремих класів.

Мета: відвідування всіх уроків у один день у тому самому класі. Дотримання однакових вимог до учнів. Оцінка працездатності й активності учнів того самого колективу в різних учителів.

5. Цільове відвідування уроку із запрошенням фахівця.

6. Відвідування уроків з усним опитуванням учнів. Такі відвідування готуються заздалегідь або в ході уроку (оцінка методів учителя).

7. Відвідування уроків із практичними роботами й уроків-екскурсій.

Умови ефективності контролю

1. Своєчасна й точна інформація про стан справ у школі.

2. Організація ВШК на підставі вивчення рівня розвитку шкільного колективу з урахуванням ділових та особистісних якостей окремих учителів.

3. Дієвість контролю. Надання своєчасної допомоги тим, хто її потребує. Поширення передового педагогічного досвіду та кращих методів роботи з метою вдосконалення навчально-виховного процесу.

4. Висока культура перевіряючих, їхня компетентність. Відповідність пропонованих вимог конкретним умовам роботи вчителя.

Критерії оцінки навчального процесу у школі

1. Виконання вчителем плану та навчальних програм. Рівень навчальних досягнень учнів.

2. Рівень розвитку учнів. Ступінь їхньої самостійності оволодіння навичками розумової праці.

3. Здійснення виховної та розвивальної спрямованості навчання.

4. Якість уроків і позакласних заходів.

5. Здійснення диференційованого підходу до учнів і попередження низької успішності на цій основі.

6. Проведення поточної та підсумкової оцінки діяльності вчителя.

Підсумкова оцінка діяльності вчителя

1. Які навчальні компетентності отримані учнями за всі роки навчання в даного вчителя.

2. Якого конкретного результату у формуванні загальнонавчальних компетентностей учнів досяг учитель.

3. Як змінився рівень вихованості та розвитку учнів.

Структура довідки за підсумками перевірки (фронтальної та тематичної)

1. Фіксація об'єкта, що перевірявся, і термінів перевірки.

2. Цілі та задачі перевірки.

3. Склад перевірочної комісії.

4. Обсяг проробленої роботи.

5. Підсумки перевірки з указівкою причин виявлених недоліків.

6. Висновки, пропозиції та конкретні рекомендації з удосконалювання роботи педагогічного колективу.

Пам'ятка для бесіди з учителями за підсумками

1. Виконання навчального плану та програми.

Кількість уроків за навчальним планом, дано фактично.

Є чи відставання, його причини.

Як буде ліквідовано.

Виконання практичної частини програми.

Система самостійних творчих робіт, контрольних робіт.

Їхня кількість, якість виконання учнями.

2. Успішність і рівень навчальних досягнень учнів. Які є недоліки.

3. Робота вчителя з підвищення якості рівня навчальних компетентностей учнів. Підготовка до уроків. Робочі та тематичні плани вчителя.

Формування інтересу до знань, до навчання.

Як працює вчитель над розвитком мислення та мови учнів.

Використання технічних засобів у навчанні.

Здійснення зв'язку навчання з життям та працею.

Додаткові заняття. Організація взаємодопомоги в навчанні.

Поточне, тематичне та підсумкове оцінювання та його результати.

4. Позакласна робота з предмета.

Гуртки, клуби за інтересами. Предметні вечори, олімпіади, конкурси. Випуск спеціальних газет, бюлетенів тощо. Результативність позакласної роботи. Її вплив на якість навчальних досягнень учнів.

5. Виховання учнів у позаурочний час. Результативність виховних впливів.

6. Підвищення педагогічної майстерності вчителя. Робота із самоосвіти. Участь у семінарах, лекторіях. Виступ із доповідями (де, коли, їх тематика). Відвідування уроків у вчителів своєї школи та інших учителів у районі й ін. Що взято на озброєння.

Які методичні питання не вирішені.

7. Громадська робота вчителя.

8. Оформлення матеріалу для шкільного методкабінету. Методична розробка окремих уроків чи тем. Наочне приладдя, роздавальний матеріал, альбоми. Збірники творчих робіт учнів тощо.

9. Які труднощі в роботі виявляються, якої допомоги потребує.

10. Підсумки роботи:

Усього навчаються ____ учнів, із них навчаються на І рівні ____, ІІ рівні ____,

ІІІ рівні ___, ІV рівні ____.

Одержали переекзаменування чи завдання на осінь ____.

11. Пропозиції з поліпшення роботи адміністрації школи.

План вивчення виконання навчальних програм

1. ПІБ учителя.

2. Виконання загальних вимог програми (з пояснювальних записок).

3. Обсяг виконання програми (чи цілком виконані програми, чи всі теми вивчені в запланований термін).

4. Ритмічність виконання програми (відповідність кількості годин, відведених на вивчення окремих тем програми, фактично даним урокам); якщо ні, то чому, на які теми і на якій підставі вчителем відведена більша чи менша кількість годин; дотримання послідовності у вивченні навчального матеріалу.

5. Відповідність змісту. Засвоєння учнями змісту навчального предмета, передбаченого програмою, якість знань учнів.

6. Відповідність термінам.

7. Стан умінь учнів, передбачених програмою.

8. Якість виконання теоретичної частини.

9. Стан виконання практичної частини програми, рівень її здійснення.

10. Забезпечення міжпредметних зв'язків у процесі навчання, обумовлених навчальною програмою.

11. Рівень формування загальнонавчальних компетентностей.

12. Стан організації, повторення та забезпечення систематизації навчальної інформації.

13. Спеціальні навчальні компетентності.

14. Стан оцінювання (з боку вчителя) рівня навчальних досягнень учнів.

15. Дотримання норм оцінювання навчальних досягнень учнів.

Перевірка класних журналів. ЖУРНАЛ КЛАСУ

Періодичність перевірки.

Виконання програми: кількість годин, що повинна бути дана й котра дана фактично).

Виконання практичної частини програми (екскурсії, лабораторні роботи, предметні уроки, уроки позакласного читання).

Система письмових робіт: підготовка до контрольної роботи, місце самостійних робіт, кількість.

Організація повторення.

Обсяг і характер домашніх завдань.

Поточний облік навчальних досягнень.

Тематичний облік рівня навчальних компетентностей.

Заліки.

Система контролю знань невстигаючих.

Об'єктивність виставляння підсумкових оцінок.

Відвідуваність учнів та її облік.

Оформлення журналу.

Хто з представників школи здійснює перевірку.

Загальні висновки.

* * *

Складання проекту наказу по школі за результатами тематичної перевірки стану викладання математики в ____ класах за чинними програмами.

НАКАЗ

Зміст: про стан викладання математики в ____ класах.

З 15 по 30 жовтня у школі проходила перевірка стану викладання математики у ____ класах. На підставі аналізу шкільної документації (перевірки класних журналів, зошитів, планів учителів), відвідування уроків (кількість) і перевірок рівнів навчальних досягнень учнів (кількість) комісія у складі (склад) установила:

• усі вчителі математики добре володіють теорією та методикою викладання математики, знають вимоги чинних програм і вміло реалізують їх у своїй практичній діяльності;
• відповідно до вимог навчальних програм не порушується погодинна й тематична послідовність вивчення програмного матеріалу;
• успішно реалізуються міжкурсові зв'язки у процесі викладання математики у ____ класах;
• у процесі формування загальнонавчальних компетентностей найкращих результатів досягають учителі (прізвища) методами (конкретно до кожного вчителя);
• формування спеціальних навчальних компетентностей (які раціональні навички) найбільш успішно здійснюються вчителями (прізвища) за допомогою ____ методів (які методи);
• заслуговує особливого схвалення досвід роботи вчителів (ПІБ) з питання (наприклад, з питання формування навичок самостійної роботи на уроці).

Комісія вважає за необхідне вказати на такі загальні недоліки викладання математики у ____ класах за чинними програмами:

• низький рівень культури праці учнів;
• слабкі навички геометричних побудов;
• низький рівень навчальних досягнень учнів (з яких тем).

На підставі вищевикладеного

НАКАЗУЮ:

1. Схвалити досвід роботи вчителя

(ПІБ з ____ питання та рекомендувати М/О учителів математики вивчити й використовувати досвід роботи даного вчителя.

Контроль реалізації даної рекомендації покласти на заступника директора (ПІБ, термін реалізації).

2. Відзначити високий рівень педагогічної праці вчителів (ПІБ) і рекомендувати їх як наставників таких учителів.

Контроль реалізації даної рекомендації покласти на голову М/О.

Термін реалізації.

3. Указати вчителю або вчителям (ПІБ) на необхідність удосконалювання рівня культури праці учнів.

З метою реалізації контролю за даними рекомендаціями зобов'язати заступника директора підсилити контроль учителів ____ з питань.

Терміни.

Директор школи №  (ПІБ)

Етапи підготовки педради

1. Створення робочої комісії у складі: директор, заступники директора, організатор, голова М/О, голова батьківської ради школи (непарна кількість членів).

2. Скласти план проведення педради (порядок денний):

• основна доповідь - директор;
• співдоповідачі - заступник директора, організатор, голова батьківської ради, голова М/О та ін.;
• виступи в порядку обговорення доповіді: ____ .

3. Скласти план підготовки до проведення педради:

1) визначити всі види перевірок з метою збору й аналізу інформації про результати ____ ;

2) вибрати тих, хто буде здійснювати перевірку й аналіз інформації;

3) визначити терміни збору підсумкової інформації;

4) продумати та підготувати виставки, творчі звіти;

5) провести засідання М/О.

4. Інформування педагогічного колективу про дану педраду:

1) оголошення про те, що має бути включене до змісту доповіді;

2) оцінка діяльності педагогічного колективу (результат);

3) створення умов для всебічного ____ (які умови були створені);

4) оцінити рівень ____;

5) проаналізувати комплексне рішення задач: ____;

6) оцінити роль школи (колективу) у ____.

Структура доповіді:

• мета;
• умови досягнення;
• засоби;
• оцінка результату;
• визначення нових задач у роботі.

Теми доповідей і співдоповідей

• директора: основні задачі ____ та умови їхньої реалізації педагогічним колективом (що і як робили та яких досягли результатів, що треба зробити);
• заступник директора: аналіз створення умов для ____ ;
• організатор: той самий, але в позаурочний час ____. Що робив учитель з реалізації ____, задачі з кожного предмета та які результати учнів.

Виступ заступника директора: розкрити умови ____ в навчально-пізнавальній діяльності (педагогічні кадри, як учителі вирішують цю задачу, оцінити кращий досвід), порівняти класи того самого вчителя; оцінити уроки вчителів (кращі методи), ріст рівня самоосвіти, рівень методичної та теоретичної підготовки вчителя; дати характеристику успішності з предметів; описати досвід тих учителів ... проблеми диференційованого навчання дають результат; проблеми, що вимагають розв‘язання в педагогічному колективі; самостійна робота учнів на уроці, творчі роботи учнів, домашня робота, робота з підручником, робота з формування загальнонавчальних компетентностей: читання, обчислювальні навички (що зроблено); оптимізація навчально-виховного процесу; дати оцінку стану впровадження основних рекомендацій із певних педагогічних ідей; оцінити ефективність використання кабінетів.

Автор: Л. Ромадіна, "Справочник завуча"

Сучасні форми роботи методичного об’єднання вчителів початкових класів. ( З досвіду роботи Ліщук Галини Анатоліївни, вчителя початкових класів Старосинявського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, гімназія») - завантажити

Науково – методичне забезпечення реформування початкової освіти в контексті нового Державного стандарту (З досвіду роботи виступ методиста КУДРР «РМК» Заторжинської В.М.) - завантажити
Особливості впровадження ІКТ в роботу початкової школи (З досвіду роботи Скочеляс  Є.І., заступника директора з навчально-виховної роботи у початковій школі Хмельницького НВК № 10)- завантажити

Семінар-практикум вчителів початков класів Григорівської ЗОШ І-ІІІст.,  Старокостянтинівського району, Хмельницької області (З досвіду роботи Реп'юк Г.П.,  методиста  Cтарокостянтинівського РМК ) - завантажити

Тренінг для учителів - завантажити

Тренінгові форми навчання вчителів – ефективна  нестандартна форма методичної роботи. Це цікавий процес пізнання себе та інших, ефективна форма опанування знаннями, необхідний інструмент для формування вмінь і навичок, форма збагачення педагогічного досвіду.

    У жовтні місяці на базі Дунаєвецької ЗОШ І-ІІІ ст.№2, методистом Дунаєвецького КУДРР "РМК" Хмельницької області Заторжинською В.М.  був проведений тренінг для вчителів 1-х класів на тему: «Працюємо за новим Букварем М.Д.Захарійчук, В.О.Науменко».

     У ході тренінгу було ще раз звернуто увагу на методичні рекомендації організації  роботи за Букварем, вдосконалено навики та вміння учителів щодо алгоритму вивчення нової букви на уроці, здійснено презентацію авторських посібників учителів, організовано виставку навчально- методичного забезпечення до підручника, роздаткового і дидактичного матеріалів, запропоновано електронні презентації для вивчення букв у 1 класі.

19 березня 2014 року було проведено СЕМІНАР методистів початкової освіти районних (міських) методкабінетів з питання: «Психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу в початковій школі в контексті завдань Державного стандарту»

І. Теоретична частина

1. Психолого-педагогічна компетентність педагога.

Пастух Людмила  Василівна, завідувач центру  практичної психології та соціальної роботи Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

2. Повноцінний розвиток особистості: створення умов для соціалізації дитини та її самореалізації. 

Галас Антоніна Вікторівна,  методист центру дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

3. Створення освітнього, інформаційного та психологічного простору у контексті реалізації завдань Державного стандарту початкової загальної освіти.

Кулик Оксана Олександрівна,  методист центру  дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

4. Психолого-педагогічний супровід і підтримка в умовах модернізації освітньо-виховного процесу.(З досвіду роботи.)- Завантажити матеріали

Ісакова Олена Михайлівна,  методист початкової освіти  Шепетівського РМК

5. Організаційно-методичне забезпечення соціально-психологічного супроводу у закладах освіти.(З досвіду роботи.) Кузьмінська Людмила Василівна, методист початкової освіти  Шепетівського ММК

ІІ.  Практична частина

1. Психолого-педагогічний супровід забезпечення індивідуалізації і гуманізації педагогічного процесу початкової школи. (Круглий стіл. Обмін досвідом.)
Завантажити матеріали семінару

 Про підсумки першого року реформування початкової освіти (З досвіду роботи методиста Дунаєвецької КУДРР "РМК" Хмельницької області Заторжинської В.М.)- Переглянути матеріал

Сертифікат підтвердження факту публікації Заторжинської В.М. -Завантажити

Формування здоров’язбережувальних компетентностей учнів початкових класів. (З досвіду роботи Юрчук М.М.,  методиста МК відділу освіти виконавчого комітету Нетішинської міської ради)- Переглянути матеріал, Переглянути супровід

«Наступність між дошкільною  та шкільною ланками освіти». (З досвіду роботи педагогічного колективу Волочиського НВК)- Переглянути виступ Г. Партути

Матеріали обласного семінару методистів дошкільної та початкової освіти за темою: "Державні стандарти дошкільної та початкової освіти - основа формування компетентної особистості" на базі Волочиського РМК - 

1)Програма наступності та перспективності між дошкільним закладом і початковою школою щодо вдосконалення освітніх та виховних процесів на основі ідей розвивального навчання .
Переглянути матеріали
2) Поради практичного психолога батькам майбутніх першокласників - Переглянути матеріал;
3)Калейдоскоп інноваційних форм роботи з батьками. - Переглянути матеріал;
4) Наступність. (Виступ);
5) Примірний план заходів;
6)Програма реалізації принципу наступності дошкільної та початкової освіти. - Переглянути матеріал;
7)Презентація системи роботи ЗНЗ по забезпеченню наступності дошкільної і початкової освіти з питань впровадження здоров’язберігаючих технологій (з досвіду роботи заступника директора з НВР Волочиської ЗОШ І-ІІІ ст. №1).

- Переглянути матеріал, переглянути презентацію;
8) СТРУКТУРА МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ ВОЛОЧИСЬКОЇ ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ №1 - Нові стандарти - нова школа, переглянути презентацію;
9) Положення про творчу групу в системі науково-методичної роботи педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів Волочиського району - Переглянути матеріал; переглянути презентації;
10) Вирішення питання наступності у навчальному закладі з початкової - в середню. Проблеми наступності початкової й середньої школи.(З досвіду роботи методиста РМК О.Верби)- Переглянути матеріал;
11)ОСНОВНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНИЦИПУ НАСТУПНОСТІ( з досвіду роботи методиста районного методичного кабінету Волочиської РДА Хмельницької області О.ВЕРБИ)- Переглянути матеріал.

Діяльність Віньковецького районного методичного кабінету щодо реалізації нового змісту Державного стандарту початкової загальної освіти у 1-х класах загальноосвітніх навчальних закладів району - Переглянути матеріали

Портфоліо для атестації - Переглянути матеріал

Технології навчання- Переглянути матеріал

План роботи школи педагогічного досвіду вчителя початкових класі - Переглянути матеріал

Методичний бюлетень - Переглянути матеріали

Схема аналізу уроку - Переглянути матеріал

Організаційно-методичний аспект оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи- Переглянути матеріал

Презентація квіткових композицій, присвячених переходу початкової ланки на новий Державний стандарт початкової загальної освіти. (З досвіду роботи Дунаєвецького РМК Хмельницької області) - Переглянути матеріал 

Анкета для педагогів, учнів щодо оцінювання учнів початкових класів - Переглянути матеріал

Список джерел щодо оцінювання учнів початкових класів - Переглянути матеріал

Календар методичної роботи - Переглянути матеріал

Методичні рекомендації щодо проведення нарад, засідань та публічних виступів - Переглянути матеріал

Нормативно-правове забезпечення організації та проведення навчально-виховного процесу у групі продовженого дня в початковій та основній школах - Переглянути матеріал

Навчити не нашкодивши.(З досвіду роботи Юрчук М.М., методиста МК відділу освіти виконавчого комітету Нетішинської міської ради)- Переглянути матеріал

Робоча книга методиста- Переглянути матеріал